pervaЯ рідко сідаю писати матеріали зі змішаним відчуттям ненависті й розпачу. Тепер — саме такий випадок. Отже, нещодавно на підпис Президенту України ПІДСУНУЛИ документи про помилування вбивці Любові Кушинської. Людина, яка це зробила, не приховує свого імені — це депутат Верховної Ради Грановський.

Називає він свою мотивацію — НА ЙОГО ДУМКУ, Кушинська не винна і нізащо відсиділа за ґратами 20 років (була засуджена на довічне). Інших мотивацій нардеп не наводить, однак зазначає, що після виходу жінки на волю, ВОНИ домагатимуться її реабілітації. До низки телесюжетів, які намагаються переконати широку громадськість, що вбивця — не вбивця, вплітається і голос високооплачуваного адвоката Федура, який, виконуючи свою місію захисника, теж заявляє, що Кушинська не винна, бо, увага, цитата: «Кілька місяців тому, ВОЛЕЮ ВИПАДКУ, я став займатись справою Любові Василівни Кушинської, засудженої до довічного позбавлення волі за вбивство громадян Д. і Ц. у далекому 1997 році.

Вивчивши матеріали кримінальної справи і документи з її особової справи, я дійшов висновку, що ця людина засуджена за злочин, якого не вчиняла! Я звернувся до експертів — судових медиків і попросив провести дослідження за матеріалами кримінальної справи.

За фабулою обвинувачення громадянин Д. був застрелений, а громадянин Ц. — зарізаний. Судмедекспертом встановлено, що в матеріалах кримінальної справи нема об’єктивних даних, які б свідчили про наявність вогнепальних поранень на тілі трупа громадянина Д., не підтверджено і причину смерті!!! Ось такий поворот через двадцять років! Кушинська Л.В. погодилась пройти перевірку на поліграфі. Експертом проведені ці дослідження. Мої висновки підтверджені: Кушинська Л.В. — не вбивця!!!».

Оскільки «Старий воїн — мудрий воїн!», то я відразу ж подзвонив до архіваріуса Львівського обласного апеляційного суду Віри Таранець. Вона підтвердила, що

21 вересня 2017 року представники адвокатської компанії «Агєєв і Федур» ознайомлювались зі справою і робили фотокопії матеріалів. Якщо пан Андрій Федур спроможеться мені пояснити, яким чином СУДМЕДЕКСПЕРТИ без дослідження останків за ФОТОКОПІЯМИ змогли визначити відсутність чи наявність ран на тілі — я виставлю йому каву! Підозрюю, що поліграф Кушинської — це точно такі самі «вагомі» докази, як і заочна судмедекспертиза!

Тепер по суті. Хто така Любов Кушинська? На момент скоєння вбивства — директорка фірми «Квазар», яку цілком обґрунтовано вважали «чорним ріелтором». Жінка тісно працювала з кримінальними бригадами «Артура» і «Птєнца», хоча підтримувала тісні стосунки і з багатьма генералами МВС і СБУ. Надзвичайно комунікабельна, сексуальна, мила, але водночас віроломна і мстива.

Я тримав у руках УСІ матеріали кримінальної справи і тому відповідаю за кожне слово, яке тут напишу.

Любов Василівна Кушинська, в кримінальному світі знана на «погремуху» «Манька-облігація», і громадянин Манько 24 червня 1997 року біля села Борщовичі Пустомитівського району вбили двох лікарів — Дрожджаля і Ціньовського, в яких перед тим нібито мали намір купити квартиру на вулиці Котляревського. Чоловіків стріляли і рубали. На думку втаємничених, справа тяглася нечувано довго (попри наявність неспростовних доказів) через те, що у ній час від часу спливає прізвище пана Станіка (колишнього чоловіка міністра юстиції України Сюзанни Станік). Кушинська поінформувала органи дізнання, що саме на прохання тодішнього заступника начальника УДАІ у Львівській області Романа Станіка, з яким вона жила з 1995 року, і за його активної участі на неї вийшла майбутня жертва — Ярослав Дрожджаль разом із дружиною.

Дрожджаля пострілом у голову вбила особисто Кушинська, а Ціньовського, що спробував утекти, добивав сокирою Манько. Про всяк випадок, Кушинська ще й власноруч перерізала Ціньовському горло, а Дрожджалю завдала кілька ударів ножем (який привезла з Італії) в груди і в спину, а потім іще й дорубала сокирою. Тіла жертв затягнули у заздалегідь вириту яму і ретельно закопали. Пістолет втопили в озері (Кушинська попередньо зняла з нього ствол). Цікавий факт: у ямі повинні були опинитись Дрожджаль і його дружина, але на зустріч із Кушинською поїхав, замість неї, Ціньовський. За співучасть у вбивстві Кушинська обіцяла Манькові 10 тисяч доларів США або однокімнатну квартиру у Львові. Коли виплата обіцяного затягнулась, Манько записав розповідь співучасниці у вбивстві на диктофон, сфотографував місце злочину і шантажував Кушинську, вимагаючи «чесно зароблене», бо в разі незгоди «фотографії потраплять до сиріт». Саме завдяки показам убивці-шантажиста згодом і знайшли тіла закатованих, тому панові Федуру нині говорити, що «менти вибили покази» і це «судова помилка» — це втрачати час: без показів Манька міліція взагалі й донині не знала б, ДЕ САМЕ закопані тіла. Самого Манька, який загримів на 15 років, Кушинська за шантаж теж замовила, і саме оприлюднення цього факту дозволило операм «розколоти» співучасника. Як до цієї історії був причетний особисто я, журналіст газети «День», — коли-небудь розповім у мемуарах років через 10. Якщо доживу…

Квартиру на Котляревського, 57/61 убивця хотіла залишити собі (парадокс, але навіть після вироку в ній жила Руслана Кушинська — донька вбивці! — Авт.) і частково розрахувалась за неї, віддавши Дрожджалю 64 тисячі гривень. Та згодом, коли продавці зрозуміли, що доплати вони від Кушинської не дочекаються, вони вирішили анулювати угоду. Кушинська цю проблему вирішила по-своєму… Коли почались пошуки лікарів і підозра впала на директора ТзОВ «Квазар» (операції з нерухомістю) Л. Кушинську, вона вийшла на газету «Тиждень», і це видання спробувало її відбілити. Знайомим убивця розповідала, що це зять убив тестя (бо, мовляв, був винен йому гроші), сам ховається за кордоном, але незабаром Інтерпол його спіймає. Вже з СІЗО Кушинська спробувала передати через наглядачів кілька записок, які перехопили (ув’язнена обіцяла розрахуватись із контролерами золотом). В одній — інструкції Маньку з неправдивими показами, в іншій — твердження про те, що «гроші вже вкладено і треба мовчати», в третій — погрози нотаріусу, яка дала проти неї покази.

Допитана як свідок оперуповноважена СІЗО Сєрова дала Кушинській таку характеристику: «Хитра, начитана, контактна, вміє аналізувати розмову, самовпевнена, жорстока, в камері поводиться зверхньо. Вміє створювати конфлікти, до яких нібито непричетна. Стверджує, що володіє гіпнозом і сильним біополем. Час від часу заявляє: «Прийде час, і я на волі з усіма розрахуюсь! »… Родичі вбитих не мали підстав їй не вірити: сина Ореста Ціньовського Юрія, який проводив своє розслідування вбивства батька і швагра, вбили в 1999 році. Це вбивство досі не розкрите...

Кушинська брехала на слідстві і бреше зараз. Вона бреше, що прийшла з повинною, бо насправді опери ледве спіймали втікачку, яка зістрибнула з другого поверху. Вона бреше, що її донька Руслана і двоє внуків проживають за кордоном, — насправді донька Руся (народилася 6 вересня 1981 року) спокійно гуляє Львовом, а її колишня сусідка по Котляревського минулого місяця зустріла Кушинську-молодшу на вул. Княгині Ольги. Хто не вірить — може підняти Ухвалу Львівської міської ради № 113 від 30.12.2015 року, в якій Кушинській Руслані Ігорівні дозволили розробку техдокументації на вул. Суботівській, 11-а у Львові.

…І ось нарешті настав час обіцяного вбивцею: якщо Президент підпише, ПІДСУНУТУ нардепом ГРАНОВСЬКИМ, «помиловку», то «Манька-облігація» має всі шанси втілити обіцяне. Її звільнення дивне відразу через кілька чинників. Перше: помилувати можна людину, яка визнала свою провину. Кушинська її не визнала. Друге: помилуваний мав відбути за ґратами 25 років. Кушинська відсиділа тільки 20! Той, хто пише, що їй за Законом Савченко зарахували рік за два в СІЗО, — пише відверту дурницю. Коли «Облігація» сиділа в СІЗО, ніяких Законів Савченко не було і близько (вона засуджена ще у 2005-му!). Тим паче, хоча цей Закон і мав зворотну силу, але він поширювався лише на строкові покарання, а на термін довічно ув’язнених — ні. То де ж той «законний механізм», про який говорить адвокат Федур, але в чому той механізм полягає — нікому не пояснює?! Третє: Кушинська мала подати Президентові ОСОБИСТЕ прохання про помилування, але, замість неї, цей документ написав адвокат!!! Панове! Ті, хто сидів чи захищав тих, хто має сидіти, — ви згідні зі мною, що все це — ПРАВОВИЙ БЕСПРЄДЄЛ?!! А мене більше цікавить інше: навіщо добродій Грановський РЕАЛЬНО підставив Президента і хто за всім цим, окрім нього, стоїть?!

Цікаво буде з’ясувати: хто такий Грановський?

Довідка. Народився 25 грудня 1979 року. На виборах 26 жовтня 2014 року пройшов до Верховної Ради України за № 58 в списку БПП (квота Кличка). Був головою спостережної ради компанії «Ассофіт Холдінг Лімітед», акціонером якої є український бізнесмен російського походження Андрій Адамовський. Бізнесмен Адамовский говорить про Грановського: «Он мой служащий, он не мой партнер, а менеджер». «Ассофіт Холдінг Лімітед» відома корпоративними конфліктами навколо київських ТРЦ SkyMall і РайON. Також пов’язаний із корпоративним конфліктом навколо компанії з продажу нафтохімічної продукції «Вік Ойл».Член комітету ВР з питань правової політики і правосуддя. Бізнесмен, мільйонер. В політиці відомий своїми зв’язками з Медведчуком-старшим: (з 2002 по 2006 рік був народним депутатом фракції СДПУ(о). Згодом балотувався від проросійського блоку «Не Так!» (за номером 14).

Відомий український журналіст Юрій Бутусов описує його так: «Для створення конкретних схем він отримує повноваження на управління конкретними судами, підрозділами СБУ і Генпрокуратури». Сам Грановський має, зрозуміло, інше трактування: «До мене багато хто звертається за порадою. Говорити про те, що я щось вирішую, — неправильно. Я підказую, пропоную варіанти рішень, які мені спадають на думку. Я це роблю із задоволенням і нічого на цьому не заробляю». За словами Єгора Фірсова, народного депутата України, у Верховній Раді Олександр Грановський — права рука Ігоря Кононенка і «вирішує сірі питання в правовій сфері, що не належать до депутатської діяльності». Зокрема, за інформацією Фірсова, Грановський «відмазував» від люстрації прокурора Києва Олега Валендюка. Коментар Грановського з приводу подібних звинувачень простий і не позбавлений елегантності: «Поясню, звідки чутки, що я вирішую питання в судах. Я людям пропоную моє бачення вирішення тих чи інших ситуацій. Вони різні, можуть стосуватися державної служби, відомств, складнощів у роботі того чи іншого міністерства. Я приблизно розумію, як працює ця юридична механіка. Якщо я знаю учасників ринку, то можу запропонувати з ними зустрітися. Роблю це досить часто, тільки тому, що до мене звертаються».

Залишилось тепер тільки уточнити, ХТО САМЕ звернувся до пана Грановського цього разу…

Говорити про те, що Грановський і К0 ТАКИМИ КРОКАМИ йдуть до Європи, — це зневажати саму Європу, яка скрупульозно підходить до процедури і до духу Закону! А де тут, власне, Закон? Що, лобіювання інтересів довічно засудженої за ВБИВСТВО і просування заказушних сюжетів на телеканали — це і є торжество правди і добра?!! Ви собі уявляєте родичів закатованих жертв із портретами лікарів у залі Львівського апеляційного суду? А реакцію суспільства на цю упереджену милостиню до ВБИВЦІ?!! Невже хтось розраховує, що львів’яни, які прекрасно пам’ятають, хто така аферистка Любка Кушинська, скажуть: «Оце і є СПРАВЕДЛИВІСТЬ» і проковтнуть це мовчки?!! Впевнений, що цей таємничий ХТОСЬ фатально помиляється…

Микола САВЕЛЬЄВ, Ратуша

 

загрузка...