1 0 foi1566883834nrj
Іван Франко
Суботній вечір 31 грудня 1892 р. І.Франко прямує вулицями Львова насвятковий вечір зустрічі Нового року. Захід мав відбутися в одному з приміщень (чи бува не в ресторані ?) тодішнього львівського парку ім. Я.Кілінського (тепер Стрийський парк). Залишалися лічені години до приходу нового, 1893-го року.

1 0 ens388 0hot 1
Парк Я.Кілінського. Листівка.

У львівській періодиці початку 1890-х років нам вдалося натрапити на інформацію про участь І.Франка в святковій новорічній вечірці (День Святого Сильвестра) чи т. зв. вечорі Сильвестра. Згаданий вечір, на який серед інших запросили й І.Франка, а він на той час був також і одним із провідних діячів Радикальної партії (РУРП, Львів жовтень 1890 р.), був організований керівництвом змішаної польсько-українсько-єврейської Соціял-демократичної партії Галичини (СДПГ, інколи її ще називають Галицька соціял-демократична партія, ГСДП). Остання була заснована на І з’їзді галицьких соціял-демократів, що відбувся у Львові в залі міської ратуші 31 січня – 2 лютого 1892 р. І.Франко між іншим також був присутній на тому установчому з’їзді СДПГ. Правда лише як гість і кореспондент місцевої газети Kurjerlwowski. Незважаючи на непорозуміння, що нерідко траплялися, радикал І.Франко розглядав СДПГ як єдино можливого, природного союзника РУРП в умовах поліетнічної Галичини. При цьому з українськими середовищами м. Львова, передусім із русофілами (вони правда все більше наближалися до москвофілів) І.Франко майже відносин не підтримував. А із народовцями в письменника тоді були вкрай напружені взаємини. Достатньо згадати факт неприйняття І.Франка до складу товариства “Просвіта” того ж 1892 р. Звідси на початку 1890-х років найближчими ідейними союзниками для І.Франка, діяча лівацької РУРП, були саме галицькі соціял-демократи.

Отже, І.Франко був присутній на святковому вечорі зустрічі Нового року завдяки в цілому злагодженій практичній співпраці РУРП і СДПГ у першій половині 1890-х років. Письменник взяв участь власне в художній частині святкового вечора. А розпочалася вечірка в 21 годині. Крім І.Франка та діячів СДПГ у вечорі Сильвестра взяли участь також кілька сотень львівських робітників і робітниць. Із промовами на заході виступили провідні діячі СДПГ – А.Маньковський, Г.Діаманд та ін.

Захід відкрив короткою проте як зазначали сучасники “ядерною” промовою приятель І.Франка – місцевий соціял-демократ і друкар А.Маньковський. Довгий час останній був директором львівської т. зв. Першої зв’язкової (спілкової) друкарні. Відомо, що остання наприкінці 1870-х років розміщувалася за адресою: Львів, вул. Кляйнівська (тепер вул. Каменярів), № 4. Нагадаємо, що в цьому будинку на протязі 1878–1879 років також мешкав І.Франко. Саме там він написав і своїх “Каменярів”. Водночас у Першій зв’язковій друкарні А.Маньковського наприкінці 1870-х років побачили світ видавані за участи І.Франка часопис “Громадський друг”, збірки “Дзвін”, “Молот” та ін. Водночас А.Маньковський 31 грудня 1892 р. у своєму виступі на вечорі Сильвестра серед іншого наголошував на тому, що “робітникам після важкої праці належить весело розважатися, а хоча важкою є наша доля, незважаючи на те від серйозних розваг не повинні триматися осторонь”.

Після промови Я.Козакевича, діяча СДПГ, І.Франко та інші присутні заслухали дебютний виступ робітничого хору. Останній незадовго до цього заходу був організований при львівському культурно-просвітньому робітничому товаристві “Siła” (Сила). Перші загальні збори товариства відбулися у Львові 14 березня 1891 р. Відомо, що однопартійці І.Франка т. зв. молоді радикали Ю.Бачинський і М.Ганкевич брали активну участь у роботі львівського товариства Сила.

Окрім робітничого хору І.Франко та інші гості вечора Сильвестра прослухали декламації діячів СДПГ Славека та Ю.Данека (Денека), а також декілька пісень. Після короткої перерви один із членів СДПГ прочитав зібраним гумореску. Цікаво, що остання була написана на основі реальної пригоди за участи львівських робітниківі місцевих стражів порядку. Правда невідомо чи той трафунок трапився з автором гуморески чи лишень із його чотирьма друзями.

Наступним згідно з програмою вечора виступив І.Франко. Отже, він виступав власне в рамках художньої частини заходу. Письменник прочитав (декламував ?) “Диспути” та “Король Довговух” (“Осляче королівство”) Г.Гейне. Ці вірші І.Франко прочитав гостям вечора українською мовою. Зрозуміло, що в своєму власному перекладі з німецької мови. Між іншим І.Франко ще на протязі 1876–1886 років працював над перекладом поеми Г.Гейне “Німеччина”. А в середині грудня 1891 р. І.Франко завершив роботу над новим перекладом поеми Г.Гейне. Згаданий переклад І.Франка був виданий у Львові в 1892 р. українським студентським товариством Академічне братство.

Так, І.Франко в Передньому слові до видання писав: Книжечка ця має становити першу частину «Антології світової поезії», «Антології», задуманої мною давненько вже і то на досить широкий розмір. Хоча матеріалу майже готового є у мене на кілька дальших книжечок, то все-таки я поки що здержуюся з поданням плану тої «Антології», бо не знаю, як і коли доведеться видавати дальші її часті. Це в значній мірі залежати буде від того, як прийме наша громада оцю книжечку. Див.: Вибір поезій Генріха Гейне. (Німеччина. Байки для дітей). Переклав і пояснив Іван Франко. Львів, 1892. С. VII.

1 0 cre 952 0enshot 1
Титульний аркуш брошури І.Франка “Вибір поезій Генріха Гейне…” (Львів, 1892).

Після виступу (декламації ?) І.Франка довгу промову виголосив єврейський соціял-демократ Г.Діаманд і як зазначала преса “порушив багато життєвих питань”. Зрештою свої вимоги Г.Діаманд конкретизував у двох резолюціях, котрі зібрані на святковому вечорі прийняли одноголосно.

Опівночі І.Франко та інші гості вечірки розпочали перегляд одноактової п’єси під назвою “Старий і новий рік”. Автором п’єси та її постановником був єврейський соціял-демократ і член СДПГ – К.Нахер. Отож, спершу на сцені з’явилося три богині: Свобода, Рівність і Справедливість. Опісля Старий 1892 рік і звісно ж робітник. Щодо дійових осіб то тут все зрозуміло, оскільки фундатором святкувань була СДПГ, партія робітнича. Ну а сам вечір звісно ж організовувався для місцевих робітників.

Повертаючись до сюжету пєси, то робітник, що був на сцені почав жалітися богиням Свободі, Рівності та Справедливості на своє важке життя. При цьому Старий рік відповідав робітнику, що то люди самі у всьому винні, а рік тут ні до чого. Тут на сцені з’явився Новий 1893 рік. Той самий робітник зрозуміло звернувся й до останнього з проханням, щоб “був ліпшим від Старого”. Наприкінці п’єси Новий рік серед іншого звернувся до Свободи, Рівності та Справедливості за порадою, а Старий рік взагалі зник зі сцени. Одним словом такий собі лівацький декадент.

Після цього (вочевидь за сценарієм дійства) на сцені з’явилася група робітників. За соціял-демократичною традицією польські робітники виконали свою пісню “Czerwonysztandar”, українські натомість “Шалійте, шалійте”, а німецькі відповідно “LiedderArbeit”. Додамо, що виступ робітників супроводжувався спалахуванням бенгальських вогнів.

Вочевидь, що все це загалом справляло неабияке враження на І.Франка та інших гостей, присутніх на святкуванні вечора Сильвестра. І це попри численні недоопрацювання організаторів заходу. На завершення вечора присутніх розважав діяч СДПГ Ю.Попель своїми дотепними історіями.

Зрештою по настанню 1 години після опівночі та виконання пісні “Czerwonysztandar” святковий концерт закінчився. І.Франко та інші учасники забави поволі залишали одне з приміщень у парку Я.Кілінського. А там нагадаємо за участи І.Франка й пройшов вечір Сильвестра та зустріч Нового, 1893 року. І.Франко натомість попрямував пізно вночі вочевидь до своєї домівки на вул. Зиблікевича, № 10 (тепер вул. Франка, сам дім уже не існує).

загрузка...