«Сьогодні, 1 питанням порядку денного ВРУ – друге читання законопроекту 1553 - законопроекту, який спонукає до нищення історико-культурної спадщини. Багато його рекламували, багато прикрашали, а без гриму він такий…», - так відреагувала на радість від прийняття законопроекту «Про внесення змін до ЗУ "Про охорону культурної спадщини" (щодо збереження пам'яток культурної спадщини ЮНЕСКО в Україні) юрист Тетяна Могінська.
За її словами, законопроект № 1553, відповідно до пояснювальної записки, розроблений з метою забезпечення збереження пам’яток культурної спадщини, внесених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, проте, зміст законопроекту не відповідає зазначеній меті, а навпаки, створює всі передумови для забезпечення реалізації будівельних проектів на всіх рівнях.
«В порушення вимог статті 116 Регламенту Верховної Ради України включено цілий розділ VI1 «Особливості охорони та збереження об’єктів всесвітньої спадщини» (статті 371 – 376), який не був предметом розгляду Верховною Радою України в першому читанні.
Міжнародні договори та рекомендації щодо їх виконання визначають лише загальні вимоги до охорони об’єктів культурної спадщини, інше має регламентуватися національним законодавством», - пояснює Тетяна Могінська.
Також вона додає: «Виходячи із запропонованих змін до ст. 1, 5, 37-2 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», на території пам’ятки та в межах буферної зони дозволяється нове будівництво, «містобудівні перетворення» та ін., єдиною умовою для цього визначено повідомлення Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Так, в проекті визначено поняття «Буферна зона», проте, не визначено критеріїв, за якими затверджуватимуться буферні зони, охоронні заходи щодо об’єктів всесвітньої спадщини. Відсутні такі і в державних будівельних нормах ДБН Б.2.2-2-2008. При цьому, такі критерії необхідно визначати на рівні закону, зважаючи на цінність об’єкту охорони.
Будівництво пропонується на території пам’ятки, проте, поняття «територія пам’ятки» не визначено, що дозволяє будівництво впритул до самої пам’ятки або безпосередньо на ній».
Тетяна Могінська також підкреслює, що «зауваження про необхідність визначення понять територія пам’ятки та охоронних зон – безпідставно відхилено, як і не визначено що таке «містобудівні перетворення». Запропоновані зміни прямо суперечать параграфу ІІ.Е Цілісність та автентичність, ІІ. F. Охорона і менеджмент та ст. 98 Настанов, де зазначено про те, що законодавчі та регуляторні заходи на державному рівні повинні забезпечувати захист об’єктів від наслідків будівельної та господарської діяльності та інших змін, які могли б негативно вплинути на видатну світову цінність, її цілісність або ідентичність. Держави-сторони конвенції зобов’язані забезпечити повне та ефективне виконання таких заходів».
Також, за словами юриста, у запропонованому проекті не передбачено порядок інформування Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Провідні Настанови до Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини передбачають необхідність інформування Комітету, аналогічно запропоновано у законопроекті. Проте, не визначено порядку такого інформування та не визначення часових вимог щодо реалізації проектів містобудування. В той же час ст. 172 Провідних Настанов надає право Комітету допомогти в пошуку рішень, які б забезпечували схоронність об’єкту, проте, не визначає для Комітету такого обов’язку, натомість в законопроекті отримання рекомендацій визначено обов’язковим. Таким чином законопроект встановлює обов’язки для органу, що не підконтрольний Україні.
«Не визначення законом підстав заборони будь-якої діяльності юридичних або фізичних осіб у буферних зонах свідчить про неврахування вимог статей 19, 92 Конституції України (необхідність визначення законом правового режиму власності). За таких обставин, з урахуванням вимог ЗУ «Про охорону культурної спадщини» та Земельного кодексу України, - пам’ятки та земельні ділянки історико-культурного призначення можуть бути в приватній, комунальній чи державній власності. Цивільним кодексом визначено право власника використовувати об’єкт права на власний розсуд. При відсутності обмежень у законопроекті є фактичним дозволом на використання пам’ятки та її буферної зони на власний розсуд.
В той же час, для пам’яток національного значення встановлено певні обмеження, як щодо власності, так і щодо користування. Пам’ятки Світового значення запропонованими змінами такими засобами захисту не забезпечені.
Окрім цього, законопроектом пропонується ввести новий орган охорони культурної спадщини – орган управління об’єктом культурної спадщини. Повноваження якого дублюються з низкою діючих наглядових та контролюючих органів, що дозволить отримання дозвільних документів у спрощеному порядку на власний розсуд за будівельникам. Статус цього органу не визначено, проте, надано йому частину функцій органу державної влади, що є недопустимим», - завершує юрист Тетяна Могінська.
У підсумку юристка запитує: «Що охороняєте? Культурну спадщину чи інтереси забудівельників?».
Нагадаємо, сьогодні народний депутат Ігор Васюник повідомив про те, що нарешті вдалося ухвалити закон №1553 «Про внесення змін до ЗУ "Про охорону культурної спадщини" (щодо збереження пам'яток культурної спадщини ЮНЕСКО в Україні), який допоможе захистити від навмисного знищення пам’ятки ЮНЕСКО в Україні.
