52392475 1904052979722882 469261641360343040 nНародний депутат Тарас Батенко зареєстрував у Верховній Раді постанову «Про відзначення 105-ї річниці з дня народження Миколи Лемика».

Золочівщина – один із наймальовничіших куточків Західної України, край Будителя Галичини отця Маркіяна Шашкевича, є рідною землею справжнього патріота та Героя Миколи Лемика, завдяки якому світова громадськість дізналася про голодомор в Україні у 30-х роках ХХ сторіччя.

"14 жовтня 2012 року ми урочисто відкрили пам’ятний знак Герою у його рідному селі Солова Золочівського району, - каже голова політичної партії "Українське об'єднання патріотів - УКРОП" Тарас Батенко. - А цими днями у парламенті зареєстрували Постанову «Про відзначення 105-ї річниці з дня народження Миколи Лемика», щоб гідно відзначити на державному рівні постать Героя, який заради України свідомо ризикував своїм життям і загинув в ім’я майбутніх поколінь".

Мико́ла Ле́мик або Лемик-Сенишин (4 квітня 1915, Солова, Золочівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії — пом. жовтень 1941, Миргород) — український політичний діяч, член ОУН від 1932 року. Виконавець убивства Олексія Майлова (секретаря Консульства СРСР у Львові) 1933 року, засуджений. Від 1941 року — крайовий провідник ОУН на східноукраїнських землях.

Народився у селі Солова Перемишлянського повіту в Галичині (тепер Золочівського району, Львівської області). Після закінчення української гімназії навчався на математично-природничому факультеті Львівського університету.

21 жовтня (22 жовтня) 1933 року Лемик за наказом проводу українських націоналістів вбив начальника канцелярії консуляту СРСР у Львові Алєксєя Майлова (за сумісництвом емісара більшовицьких спецслужб) на знак протесту проти штучно організованого радянською владою голодомору 1932–1933 років в Україні (за іншими даними, було вбито 24-річного кадрового розвідника Андрія Майлова). Негайний суд у Львові, що відбувся в жовтні-листопаді 1933 року засудив Лемика до смертної кари. Через деякий час смертну кару було замінено на довічне ув'язнення.

На волю Микола Лемик вирвався аж на початку війни, восени 1939 року, коли німецька авіація почала бомбардувати польські міста, зокрема і в'язницю у Сєдльцах. Після багатоденних поневірянь і важкої хвороби він зрештою потрапив у Краків і знову на нелегальному становищі долучився до національно-визвольної боротьби.

4 серпня 1940 року одружився з Любою Возняк (відома як Люба Возняк-Лемик).

1941 року став одним з організаторів Похідних ОУН та їх діяльності в Україні. Восени 1941 року очолив східну похідну групу ОУН. Загинув легендарний месник у жовтні 1941 року — заарештований гестапо і розстріляний у Миргороді (Полтавська область). Як згадував пізніше один із сучасників Микола Лемик був блондином, високого зросту, та міцної статури, мав блакитні очі. Його іменем названа вулиця у місті Львові.

51679971 1904053006389546 1463788557431734272 n52369198 1904052999722880 5932161468630827008 n

загрузка...