Вчора, 13 серпня, на 95-ому році життя відійшов у вічність борець за волю України, вояк Дивізії "Галичина" та командир СКВ УПА Роман Шумський.
"У цьому невеликому чоловікові була незламна воля, велика душа і весела вдача. Він був завжди усміхнений, чим викликав до себе прихильність. Нам буде бракувати Його", - пише Юрій Дацько.
Похорон відбудеться у четвер, 15 серпня у місті Радехів.
Про час чину панахиди і похорону повідомимо згодом.
Довідка:
Роман Шумський народився 18 жовтня 1924 р. у м. Радехові Львівського воєводства (тепер Львівська область). З 1930 р. навчався у «Рідній школі» ім. Тараса Шевченка, згодом – у польськомовній ґімназії. 1939 р. організував у рідному місті молодіжний осередок ОУН. Під час нацистської окупації навчався у Львівському технікумі зв'язку. Після переведення технікуму до м. Краків закінчив навчання вже там. На поч. 1942 р. вивезений до Німеччини на примусові роботи у м. Кассель на авіаційний завод «Геншель» (нім. «Henschel»).
На поч. 1943 р. нелегально повернувся додому на Львівщину, де став зв’язковим Радехівського районового Проводу ОУН. Влітку 1943 р., щоб уникнути арешту гестапо, вступив до дивізії СС «Галичина». На військовому вишколі дивізійників спочатку був у таборі «Ґайделяґер» біля м. Дембіци. Після піхотинського вишколу був скерований у французьке м. Мец на вишкіл радіомеханіків, пізніше відправлений у м. Нойґаммер (Німеччина). Після вишколу був призначений радіомеханіком 2-ї сотні дивізійного полку зв'язку. Наприкінці серпня 1944 р. після бою під м. Броди був поранений і потрапив у радянський полон. Втік з полону і повернувся на Радехівщину. Там військовий референт ОУН Лотоцький (псевдо «Срібний») прийняв Р. Шумського бойовиком Павлівського куща СКВ (Самооборонного кущового відділу) під псевдо «Качалка».
19 грудня 1945 р. він був схоплений енкаведистами у с. Станині. Утримувався в Радехові та в тюрмі «на Лонцького» у м. Львові. 16 липня 1946 р. був засуджений до 15 років таборів та 5 років позбавлення прав. Покарання відбував у м. Норильськ, де став учасником Норильського повстання. Звільнений у 1956 р. без права проживання в Галичині. За вироком суду Таймирського національного округу Красноярського краю від 10.03.1958 р. повторно засуджений за ст. 58-10 ч. 1 КК РСФСР («антирадянська агітація та пропаганда») до 10 років позбавлення волі. До 1962 р. перебував у Тайшетських та Мордовських таборах. У грудні 1962 р. був звільнений, після чого повернувся на Львівщину. З 1963 р. мешкав у Радехові та працював завідуючим телерадіомайстернею райспоживспілки. 1965–1967 рр. працював у відділі електрозв'язку в Радехові, 1967–1989 рр. – інженером телефонного зв’язку в м. Кам'янка-Бузька. Мешкає в м. Рудно на Львівщині.
