Минулої суботи житель Старого Самбора Микола пішов в ліс по гриби. Вирушив сам, бо друг, з яким домовлялися напередодні, захворів.
«Я йшов лісом, чую незрозумілий тріскіт. Здивувався, але не насторожився. Поглянув у бік, а неподалік від мене пройшло ведмежа, уже таке десь річне, за ним ще двоє менших. Миттю в голові все перевернулося, зрозумів, що небезпека близько, бо де ведмежата, там і їх мати. За деякий час побачив ведмедицю. Вона була десь метрів за 50-60. Дико ревіла і наближалася до мене,» – розповідає LMN Микола.
Чоловік каже, що відчуття у ці хвилини важко передати.
«Ноги стали «ватними», перехопило дихання. Я зрозумів, що втікати немає змісту. Кажуть, коли людина у страшній небезпеці, перед очима пробігає все життя. Нічого не пробігло. Просто боявся, щоб моє тіло звір не шматував, – веде далі чоловік. – Мені пощастило, що ведмедиця, йдучи, заплуталася в ожиннику. Інакше б зустрівся з нею впритул. Вона ще трохи поревіла, відтак повернулася і пішла,» – каже Микола.
Районний мисливствознавець Ярослав Волосянський підтвердив, що в лісах Старосамбірщини водяться ведмеді. Вони мігрують до нас із Польщі.
«Велика популяція ведмедів є у Румунії, звідти вони розходяться. До нас потрапляють із Польщі. Уже 20 років ми за ними стежимо. На зимівлю ведмеді тут не залягають. Приходять у квітні, покидають наші ліси у жовтні-листопаді. Дві-три ведмедиці з дітьми можуть ходити лісами нашого району. Бувало навіть, що люди бачили, як ці тварини купалися у Дністрі. Клишоногі у нас поводять себе більш-менш спокійно. Ведмідь – червонокнижна тварина, тому населені пункти, біля яких вони ходять лісами, раджу не називати,» – каже Волосянський.
Мисливствознавець радить до лісу не ходити поодинці. Найкраще, коли компанія з 4-х осіб.
«Якщо все ж таки зустрілися зі звіром, то не тікайте. Все одно дожене. На дерево не залізайте, бо якщо маленьке – струсить, якщо велике, також залізе. Треба зберігати спокій, повільно відступати назад», – радить мисливствознавець.
