1 0 een95322shot 1
Фото ілюстративне
Україні вкотре довелося відповідати на звинувачення в антисемітизмі з боку Ізраїлю. Посольство цієї країні знову засудило практику публічного вшанування діячів українського національно-визвольного руху першої половини ХХ століття, зокрема, Степана Бандери, звинувачуючи їх у проведенні антисемітської політики. Раніше посол Ізраїлю в Україні Джоел Ліон заявив, що «був шокований» рішенням Львівської облради проголосити 2019-й роком голови Проводу ОУН(б) Степана Бандери. 

Міністерство закордонних справ України у відповідь на заяви Ізраїлю наголошує, що держава засуджує будь-які форми нетерпимості та антисемітизму і зазначає, що «дискусії у цій сфері повинні тривати на рівні істориків і експертів, а не політиків». Утім, проблемним є саме рівень дискусії не тему історичної ролі діячів українського національно-визвольного руху. Крім того, проблем додає пропаганда Росії, яка підживлює радянські міфи, кажуть українські громадські діячі як українського так і єврейського походження, опитані Радіо Свобода.

Україна не докладає достатніх зусиль для докорінного вивчення національного визвольного руху минулого століття і для достеменного роз’яснення ролі його провідників. Відтак в інформаційному просторі частіше зустрічаються наративи радянських пропагандистів та їхніх російських послідовників, зауважив у розмові з Радіо Свобода учасник бойових дій на Донбасі, засновник проєкту «Аеророзвідка» та ексрадник начальника Генштабу ЗСУ Натан Хазін.

1 0 20EC1C4B 6C44 4538 9FDD BAFCF3D0989B w650 r0 s
Натан Хазін – ексрадник начальника генштабу ЗСУ, аеророзвідник, який неодноразово працював у зоні АТО (архівне фото)

«Маємо розуміти, що втрати єврейського народу у Другій світовій війні були великими. Також маємо розуміти, що в радянські часи український національний визвольний рух змальовували як антисемітський, що сподвижники Бандери знищували євреїв. Ми знаємо і розуміємо, що були й інші люди, що чимало євреїв воювали пліч-о-пліч з вояками УПА. Це питання істориків України, держави взагалі, – зробити таким чином, щоб роз’яснити, що український визвольний рух не був антисемітським. Для цього зараз не робиться достатньо. Російська пропаганда працює «24 на 7», а спротиву цьому замало. Тому вже не один рік, через відсутність необхідних роз’яснень, героїзація українського національного визвольного руху робить більше лиха. Потрібна чітка роз’яснювальна програма не тільки для Ізраїлю, але й для інших», – каже Хазін.

Політики та їхні емоції в обговоренні історичної ролі провідників українського національного визвольного руху завдають більше шкоди, ніж ведуть до об’єктивних відповідей та примирення, зазначає у коментарі Радіо Свобода виконавчий віцепрезидент Єврейський громадських організацій та громад (Ваад України), правозахисник Йосип Зісельс. Він також наголошує, що провідну роль у цьому питання повинні мати фахівці.

1 0 FFC912CD 44A4 4E4A A3BB 0DF68DC56092 w650 r0 s
Йосип Зісельс, голова Єврейський громадських організацій та громад (Ваад України)

«Я гадаю, що в цьому питанні забагато емоцій. Цим слід займатися якомога об’єктивніше з історичної точки зору. Треба, щоб історики цим займалися і трималися лише фактів. Це – єдиний спосіб, який може дати результати у такій дискусії. Тут не має бути так багато емоцій. Відповіді мають знайти науковці, а не політики і дипломати, бо це – історія. Звісно, вона має вплив і на сьогоднішній день, але це історія і нею повинні займатися фахівці», – говорить Зісельс.

Ставлення до постаті Степана Бандери та інших діячів національно-визвольного руху України минулого століття, яке висловлюють ізраїльські дипломати, є наслідком інерційного наслідування радянським міфам.

Можливо діяльність українського визвольного руху у перші половині ХХ століття, справді, суперечила інтересам тодішнього єврейського населення України, але це не означає антисемітизму, наголошує у розмові з Радіо Свобода проректор Українського католицького університету Мирослав Маринович.

«Власне чому інерція? Тому що сам Ізраїль у своїй історії вдавався і до актів тероризму, і до жорсткої боротьби з Британською імперією за своє визволення. Він вважає, що ця боротьба була виправдана тим, що їм не давали проголосити свою державу. Отже тут бракує розуміння, бракує того, щоби стати на місце іншої людини, іншого народу. На жаль, будемо ще довго мати таке. Кожна сторона виходить зі своїх аргументів і не поспішає ставати на точку зору іншої. Чи українці поспішають стати на точку зору євреїв? Я не думаю. А Ізраїль? Припускаю, що також ні. Тобто кожен народ розуміє свій біль, але не розуміє болю іншого народу. Щоби змінити ситуацію, слід спробувати зрозуміти біль іншого», – вважає Маринович.

Тож громадські діячі та експерти сходяться на думці, що оцінка постаті провідника ОУН Степана Бандери та інших діячів і провідників національного визвольного руху України минулого століття – справа фахових істориків, а емоційні заяви дипломатів та політиків лише подразнюють історичні рани різних народів та породжують розбрат.