91642740 2859665847450321 5384108201253797888 o
Антон Лягушкін під час сеансу гемодіалізу
На Львівщині пацієнти у яких частково або повністю відмовили нирки потребують постійних сеансів гемодіалізу. Декілька разів на тиждень вони змушені проходити процедуру очищення крові на апараті «штучна нирка», аби продовжувати життя. За даними журналістів таких людей у області станом на 2020 рік близько 500. 

Про це розповів львівський активіст та фахівець у сфері транспортної інфраструктури Антон Лягушкін, який повідомив що також має діагноз «хронічна хвороба нирок. 5 стадія».

За його словами, пацієнти дізналися про це постфактум. Окрім того, у постанові Кабміну № 255 (від 2 квітня 2020 р.) такі люди не входять до переліку осіб, що мають право користуватися спецрейсами на рівні з іншими категоріями громадян.

"Після того, як український уряд почав активно «боротися із коронавірусною інфекцією», впевненість у своєму майбутньому, а також у майбутньому інших пацієнтів гемодіалізу, потроху почала випаровуватися. Справа в тім, що без систематичних процедур очищення крові такі пацієнти можуть швидко померти – у деяких функція нирок повністю відсутня і вивід із організму токсинів і надлишкової рідини відбувається тільки апаратно.

Перший «сюрприз» уряд підніс пацієнтам хронічного гемодіалізу в середині березня, коли раптово припинив всі види внутрішньообласного і приміського сполучення – а значна частина пацієнтів відділення гемодіалізу ЛОКЛ мешкає не у Львові, а в області. Пацієнти дізналися про це постфактум… На щастя, місцева влада спрацювала достатньо оперативно, хоча ця проблема звалилася їй наче сніг на голову.

Постанова № 255 від 2 квітня 2020 року має цілу низку неприємних «сюрпризів» для пацієнтів відділення хронічного гемодіалізу.

По-перше: це фактичне припинення роботи міського громадського транспорту в штатному режимі. Так, цей транспорт буде доступний для ряду категорій громадян, але в переліку такої категорії, як «амбулаторні пацієнти, які проходять систематичні медичні процедури (гемодіаліз та ін.)» в цій постанові немає. Отож, якщо слідувати букві цієї постанови, пацієнтам гемодіалізу можуть відмовити у проїзді в громадському транспорті. Якщо я, наприклад, можу без особливих проблем добратися до відділення гемодіалізу (відстань від дому туди 2,8 км.), то як бути іншим? Викликати таксі? Просити підвезти сусідів/знайомих/волонтерів? Як це мало бути вирішене? Дуже просто – або перевезення пацієнтів в режимі спеціальних перевезень прописується у постанові КМУ, або у ній же йдеться про виділення місцевій владі коштів на організацію підвезення пацієнтів відділення гемодіалізу спецрейсами автобусного транспорту.

Друге: чималу частку пацієнтів відділень хронічного гемодіалізу складають люди віком 60 +. В цій постанові вони зазначені, як особи, які потребують самоізоляції. Постанова КМУ № 255 говорить про те, що вони можуть покинути свою домівку не далі як на 2 кілометри від дому, причому в переліку дозволених місць немає лікувальних закладів, де такі особи проходять медичні процедури. В той самий час, тривалість процедури гемодіалізу триває 3,5 – 4 години, в більшості випадків періодичність – тричі на тиждень. Отож формально йдучи (їдучи) на гемодіаліз (процедуру, яка забезпечує життя) амбулаторний пацієнт у віці 60+ де-юре порушуватиме постанову КМУ № 255. Є випадки, коли хворого чоловіка на гемодіаліз супроводжує його дружина, яка теж пенсійного віку. Як у такому випадку? Надіюся, що нашим правоохоронцям вистачить людяності не складати адмінпротоколи на таких людей… Але факт залишається фактом…

Мені скажуть, що чисельність пацієнтів відділень хронічного гемодіалізу відносно невелика… Але це не так. Тільки відділення хронічного гемодіалізу ЛОКЛ має понад три десятки апаратів «штучна нирка», процедури надаються пацієнтам в чотири зміни, отож у львівському відділенні процедури отримує понад 250 пацієнтів. Крім того, відділення гемодіалізу є у містах Львівської області: Дрогобичі, Червонограді, Новояворівську, Стрию, Турці та ін… Точної кількості пацієнтів, які перебувають на хронічному гемодіалізі у Львівській області я не знаю. Але я переконаний – в межах України їх набереться декілька тисяч. Про цих людей, нажаль, банально «забули» під час написання постанови КМУ № 255. Виникає логічне запитання, щодо компетентності «клерків» Міністерства охорони здоров’я України. Вони мали б знати про існування такої категорії громадян і чітко прописати в постанові всі моменти, щодо життєвонеобхідних процедур для пацієнтів із нирковою недостатністю.

Мало того, що постанова КМУ № 255 недосконала, вона іще й оприлюднена в другій половині дня п’ятниці, а вихідні у нас поки ніхто не відміняв. Отож, місцева влада не змогла на неї оперативно відреагувати.

Надіюся, що цей мій пост прочитають депутати і чиновники Львівської міської ради, Львівської обласної ради та ЛОДА і спільно вирішать проблему транспортування пацієнтів відділення хронічного гемодіалізу ЛОКЛ на процедури гемодіалізу і після них.

Як на мене, найкращим способом був би спеціальний комунальний автобус, маршрут якого був би прокладений так, щоб ним максимально комфортно скористалися пацієнти, які не мають власного авто. Переконаний, що організація таких спецрейсів є функцією саме влади міста/регіону, а не керівництва лікарні – воно має бути зосереджене на наданні медичних послуг.

Вважаю, що до вирішення транспортної проблеми для пацієнтів відділення хронічного гемодіалізу можуть долучитися також і представники львівського бізнесу", - каже Антон Лягушкін.