Як повідомили в управлінні культури, до Львівської міської ради звернулася ініціативна група з пропозицією присвоєння одній з львівських вулиць чи скверів імені Яцека Куроня, почесного громадянина Львова, приятеля України та послідовника ідей Ґедройця.
Яцек Куронь народився у Львові 3 березня 1934 року, помер 17 червня 2004 року у Варшаві.
Це питання розглядалося на засіданні комісії з найменування та перейменування назв вулиць, провулків, проспектів, площ, скверів та споруд у м. Львові, де було визначено ряд пропозицій вулиць для найменування іменем Яцека Куроня.
«Тому звертаємося з пропозицією долучитися до вибору, яка саме вулиця чи сквер у Львові носитиме назву Яцека Куроня. Опитування на сайті міської ради триватиме з 29 листопада до 29 грудня цього року», - повідомили в управлінні культури ЛМР.
У голосуванні пропонується 4 варіанти найменування вулиці чи скверу іменем Яцека Куроня у місті Львові:
1. Вулиця між вулицею Зеленою та вулицею Пирогівка.
2. Вулиця між вулицею Угорською та вулицею Луганською.
3. Вулиця між вулицею Б.Хмельницького та вулицею Кукурудзяною.
4. Сквер біля Генерального консульства Польщі у Львові на вулиці Івана Франка.
Варто зазначити, що особливої активності львів'ян у голосуванні не помітно.
Нагадаємо, раніше ініціативу назвати одну з вулиць Львова іменем Яцека Куроня Богдан Червак, голова ОУН, назвав невчасною. Як пише Гал-Інфо, він поширив роз’яснювальну й альтернативну точку зору: «Міський голова А.Садовий має намір назвати одну з центральних вулиць Львова іменем Яцека Куроня. Без сумніву, Куронь – достойна людина, він – це поляк не уражений вірусом шовінізму. Один із тих, хто добре розумів, що альянс незалежної України і незалежної Польщі може назавжди похоронити Російську імперію. Однак виходити із такою ініціативою зараз, коли Польща принижує українців, глумиться на їх історичною пам’яттю, фактично пред’явила нам територіальні претензії, щонайменше ,підкреслити готовність до капітуляції. Україна достойно протистоїть Москві. Чому не можемо спонукати Варшаву поважати наших героїв, нашу історію?
Намір Садового подається як «жест доброї» волі й «далекоглядності». Але в реальності – це виявив комплексу національної меншовартості. Зрештою, скільки уже таких «жестів» було з боку України. У відповідь – «Україно, покайся» і зруйновані цвинтарі героїв УПА. Ми хочемо, щоб нас поважали сусіди. Не поважатимуть, допоки не навчимося поважати себе самі».
