11 nataliya balyuk.oA1ZB 1У вівторковому номері «ВЗ», а також на нашому сайті у розділі «Блоги», з’явилась стаття Марічки Доротич під промовистою назвою «Про осад від помпезного відкриття Гранд-готелю».

Цей блог (його можна прочитати тут) мав великий резонанс. Понад десять тисяч прочитань на сайті, майже двісті перепостів на «Фейсбуці», багато коментарів, як схвальних, де коментатор погоджується з думкою автора, так і критичних. Як, наприклад, коментар відомого львівського ресторатора Вардкеса Арзуманяна, який вважає, що «такі статейки» можуть відлякати «наступників» Григорія Козловського. Мовляв, це велике благо, що «інвестор не вивозить свої гроші по офшорах, а вкладає їх у місто», а журналісти обурюються, що заплатили не їм за рекламу, а Періс Хілтон. Але нехай такий коментар лишається на совісті ресторатора. Зараз не про це…

Отже, стаття з’явилась на нашому сайті в понеділок ввечері, а вночі, о 4.43, хтось зателефонував на мій домашній номер. Відколи з’явились мобільні, домашні телефони замовкли. Мені на стаціонарний телефонували лише з «Обленерго», щоб дізнатись показники лічильника, та іноді мама.

Оскільки о 4.43 «Обленерго» зазвичай не турбує, то я, звісно, зірвалася з ліжка і побігла до телефону, бо раптом це батьки… На другому кінці дроту чую чоловічий голос. Спросоння не одразу зрозуміла, що він каже. Чітко почула лише слово «проблеми». А ось у кого проблеми, у нього чи у мене, не розібрала. Тобто чи він сказав: «У тебе проблеми» чи «У мене проблеми», однозначно сказати не можу. Я перепитала — хто це? Далі цитую дослівно: «Це Вітя Навальний з Росії. Я навалю тобі купу під двері». І кинув слухавку. Я, звісно, була заскочена таким нічним дзвінком, але великого значення йому не надала. Подумала, може, це якісь підлітки випили чи покурили і дуркують.

Лягла спати. Хвилин через 20 мені на мобільний зателефонувала донька. Вона живе поруч у квартирі (колись це була одна квартира, але ми поділили її на дві, і обидві на моє ім’я). Юля запитала, чи мені не телефонували на домашній? Відповіла, що телефонували, і переказала зміст «розмови».

Виявляється, приблизно у той самий час пролунав дзвінок на домашній і до неї. Але коли вона підняла слухавку, чоловічий голос лише сказав «Алло» і далі — короткі гудки. Оскільки напередодні ввечері ми з донькою обговорювали резонансну статтю Марічки, Юля припустила, чи це не реакція героя публікації на критичну статтю? Чи не образився він на «Високий Замок»? Тим паче, він уже не раз ображався на нашу газету і висловлювався відповідним чином. Але ж є автор статті. Якщо «надсилати сигнали», то насамперед йому, а не головному редактору…

На другий день я закрутилася і забула запитати Марічку Доротич, чи, бува, вночі їй ніхто не телефонував. Згадала лише після обіду. Запитала і з’ясувала, що приблизно о 5.20 на її домашній також пролунав нічний дзвінок. Оскільки вона живе з сестрою, у якої мала дитина, сестра підбігла до телефону, зняла й одразу поклала трубку, щоб не розбудити дитину. Запитую Марічку, чи раніше коли-небудь були нічні дзвінки? Каже, ніколи! Отже, в одну ніч три дзвінки: два на домашній, який належить головному редактору, з дивним текстом, який, у принципі, можна розцінювати як своєрідну погрозу. І один — журналісту газети, який напередодні опублікував не дуже приємну для конкретної людини статтю. Збіг обставин?

Не думаю.

Можна було б, звичайно, на такі «дурниці» і дрібниці не зважати, але, як відомо, береженого Бог береже. Тому я звернулася у відповідні органи і поінформувала про такий підозрілий перебіг подій. Наступної ночі дзвінків уже не було. Тож я припустила, що усі заспокоїлись. Але зранку, приблизно о 10.30, коли Марічка Доротич була на роботі, у двері її квартири хтось подзвонив. Причому дзвонив довго, ніби втиснув палець у дзвінок і тримав кілька хвилин. Потім почав копати ногою у двері. У цей час у квартирі перебувала сестра Марічки. Вона так перелякалась (особливо після історії з нічними дзвінками), що навіть у коридор не вийшла, щоб подивитися у вічко, хто там, не виходила з кімнати…

 Чи не забагато дивних моментів? І чого чекати ще? Цю історію я вирішила описати і надати їй публічності, щоб застерегти певні гарячі голови від будь-яких подальших кроків.
 

загрузка...