Хочу коротко поділитися своїми думками про єдину помісну в Україні православну церкву
1. Ми вкотре проголосували у парламенті звернення до константинопольського патріарха Варфоломея з вірою у те, що це не є частиною передвиборчого піару президента Порошенка при падаючому його рейтингу.
2. На моїй пам'яті на жаль є період 2007-08 рр., коли за президента Ющенка ми вже могли отримати томос про автокефалію. Але занятість президента собою і лінь довершувати почате не дали це реалізувати. Тоді у нас не було війни з Росією, і ми мали прямих прихильників автокефалії в оточенні Варфоломея і в лоні Синоду константинопольської патріархії, як митрополита Всеволода, на жаль вже покійного.
3. Нам невідомі плани патріарха Варфоломея зараз щодо української автокефалії. Він скоріш говорить про єдність всього православ'я, а не про автокефалію. Останній раз Синод видавав томос про визнання автокафальною православній церкві у Чеських землях і Словаччині у 1998 році. А до цього, у 1945 р. - Болгарській. Всього у ХХ ст. Автокефалію отримали 5 церков. Томос не означає, що дві одночасно церкви в країні можуть бути автокефальними. Єдина церква - один глава її.
4. Ми мріємо про автокефалію, яка об'єднає українське православ'я і відірве нас від Москви. Однак томос означатиме не патріархію, а митрополію прямої юрисдикції константинопольському патріарху. Перший етап - це домовитись УПЦ-КП і УАПЦ щодо єдиного керівника майбутньої канонічної Церкви - київського митрополита, як це було до 1686 року, до часу церковного нашого узалежнення від Москви . Саме непоступливість ієрархів у цьому питанні заважала інтеграції двох церков в одну.
5. Мені невідома кінцева думка у питанні майбутнього керівника помісної Церкви патріарха УПЦ-КП Філарета. Але я знаю позицію предстоятеля УАПЦ митрополита Макарія. Це має бути нова, нейтральна людина , яка здатна буде відтягнути в лоно визнаної Варфоломеєм та іншими патріархами Церкви не менше половини ієрархів і приходів РПЦ в Україні. Головне, щоб ця ситуація не спричинила церковну війну за приходи.
6. Якщо в української влади є план і домовленості з патріархом Варфоломеєм і членами Синоду (а їх всього 10), то чи враховує цей план тиск Москви на них, чи витримає Варфоломей цей тиск, і чи є в нього взагалі бажання сеойозно повоювати за Україну з Москвою? Тим більше, що Вселенський Патріархат суттєво залежить від влади Туреччини, яка у теплих стосунках з Кремлем.
7. Хотів би помилятися, але наразі (не хочу образити нічиї почуття) процес інтеграції України в НАТО мені видається простішим, ніж процес створення єдиної помісної православної церкви. Бо об'єднання принаймні двох гілок православ'я в Україні - УПЦ-КП і УАПЦ, а також екуменічний діалог з РПЦ на дуже низькому старті. По суті, тоді держава мала б взяти і об'єднати їх і призначити керівника, але це вже пряме порушення Конституції, річ неприпустима втручання держави у церковні справи.
8. Ніщо не заважає об' єднуватись ієрархам і молитовно допомагати боротись за Україну зараз. Бо Церква - це не музей для святих чи живих патріархів. Церква - це ліки чи лікарня для потребуючих. Не забуваймо дякувати Богу за життя і за прожитий день.
9. І останнє. Для мене ніколи не стояло питання: в яку церкву ходити, щоб почути слово Боже. Кожна Церква - Христова. Єдина ж помісна автокефальна православна церква має постати спершу в головах прихожан та ієрархів. Без передвиборчої риторики у цьому питанні з боку влади чи її опонентів.
