13528858 1242195242458295 397028834833327131 nДіждалися! Сьогодні – 25 квітня – минає уже 12 років, як на львівський трон зійшов свіжий цар. Андрій Іванович Садовий! Небо і земля нині торжествують! Лише вроджена скромність бургомістра не дозволяє йому провести у Львові Марш рівності, під час якого кожен із присутніх мав би рівне з іншим право похвалити мудрість і шляхетність Андрія Івановича. Але ж можна пофантазувати…

Ще на славне тронне десятиріччя Сонцесяйного сподобило мене написати оду. Дав кілька пропозицій щодо відзначення. Гадаю, вони актуальні й нині, адже велич Андрія Івановича з роками лише зростає.

Отож, наполегливо пропоную такий от сценарій вшанування. Як нині вже не встигнеться, то хоч би до 13-річчя пахолки мера постаралися, напряглися та організували.

Сонячний Львів… «Люкси» і 24-ий ведуть пряму трансляцію дійства.
У перших рядах колони священики, ксьондзи, попи, пастори, рабини, мулли з муедзинами, кришнаїти, догналіти, Свідки Єгови, свідки у судових процесах мерії і тренери НЛП. Слідом – пластунки з фанами і чиновники управління архітектури з транспарантами «Слава Великому Будівничому»! Далі – єдінолічно – Лілія Онищенко з управління охорони історичного середовища. Біля неї у рядах купа вільного місця. Бо незабаром мають приєднатися усі народні депутати, котрих іще не вигнали з фракції «Самопомочі» за різноманітні «мислєпрєступлєнія». Ті, своєю чергою, в Києві мали приєднатися до колони кращих людей Кривого Рогу, очолюваної Семеном Семенченком. Дружньо крокують решту не таких важнИх чиновників, яким під ногами від нєфіг чим зайнятися шпортаються водії маршруток, чиї автівки сплять у депо. На жаль, не зможе прибути на свято юна мер Каховки від «Самопомочі», бо її тато того дня засідають на тамтешньому зібранні Опозиційного блоку, і малА мусить робити каву.

Процесію надійно охороняє муніципальна дружина, аби часом звідкись не вискочив якийсь навіжений активіст і не плюнув у портрет Андрія Івановича, котрий розгорнули бородаті представники Клюбу галицької інтелігенції та охустковані старші жіночки із Союзу цноти ім. Святого Андрія . На портреті мера зображено у благоговійній задумі, як у день його першої інавгурації. Усі згадують ту щасливу мить, коли після перших слів мера стало зрозуміло, що він чоловік побожний і красти не буде. Тому злодіїв на свято уклінно просили не приходити. Посоромлені та упосліджені злодії з горя масово напиваються у «фестівських» кнайпах. Товариство їм складають джазмени-мурини, прислані Фрідманом чи то для виступу на Альфа-Джазі чи то для асенізаторських робіт у колекторі Полтви. Гурт балалаєчників, спрезентований другом Борею Колесніковим, пішов у глухий запій і безслідно зник ще десь під Бродами.

Процесія крутиться містом, як сморід по ногавицях. Повсюдно лунає гучне «Слава!» та «Спаси нас, милосердний!». Колона петляє вуличками середмістя, зупиняючись біля кожної церкви, де нарід вклякає і просить у бозіньки здоров’ячка для пана бургомістра. Не вклякають тільки анциболотники, песиголовці, гівноляпи, та інша навололоч з покруччю, котрі прийшли не за велінням духу, а через оголошення про приурочені до дійства розваги та дармову роздачу пампухів.

Розваги мудрий Андрій Іванович завбачливо організував так, аби кожному прийшлося до серця. Богомільне панство від процесії на честь мера плавно може перетекти в Хресну ходу до Зарваниці, звідки йому буде запропоновано босими йти звільняти Гріб Господній. Старших добродіїв запровадять на екскурсію до Музею терору, а декого там і залишать. Для VIP-персон передбачено бучне частування у ресторації готелю «Леополіс». Подейкують, бюджет застілля – 27 мільйонів. Не забув Голова і про молодь, надію нашу. Юні пластунки та інші бажаючі зможуть оглянути забальзамовану піцюрину Захер-Мазоха, виставлену у вітрині однойменного закладу та її шоколадний еквівалент у відповідній Майстерні.

Люди так захопленні дійством, що навіть перестали затуляти носи від смороду. Їхні писки не втомлюються проголошувати здравиці, вигукувати гасла і співати гімни:

Всі ми – велика родина!
Кожен – від батька до сина
Любить Андрія свогО
І в зад поцілує його!

На тих словах в колі пригодованої інтелігенції виникає суперечка: хтось забув транспарант з дупою, внаслідок чого інтелігенція не має до чого прикластися. Прикладатися до лику вважають себе недостойними.

Зі святом, Андрію Івановичу!

загрузка...