13567092 1040226376030380 6488747325095422477 nЧи усе йде з дитинства? Як би ми Фройда або ж Фрейда не називали, але для мене його теорія має право на існування, лише коли це стосується людей зі справжніми психічними розладами. Все решта – примха та інфантильність.

Батьки бувають різні і їх не обирають. Ми можемо на них ображатись, вони можуть нас дратувати, але, погодьтеся, ми ніколи їх не ігноруємо. Вони завжди залишаються важливими і викликають сильні емоції. 
Поки ми є дітьми, ми намагаємося довести їм свою дорослість. Але часто, коли виростаємо, залишаємося у полоні дитинства. Вірніше, своїх дитячих образ на батьків. Є у мне знайомий, йому далеко за 40. Розмова із ним залишила неприємний осад. 

Цей чоловік народився в нормальній середньостатистичній сім’ї, батьки завжди йому допомагали. І навіть зараз, коли сам став головою сім’ї, він агресивно вимагає цієї допомоги від батьків пенсіонерів. Квартира, машина, телевізор, меблі – усе куплено за рахунок мами і тата. Але мій знайомий не задоволений. Він ненавидить своїх батьків, відверто насміхається з ним. А мені, у цій неприємній розмові, зізнався: вони зіпсували йому життя. Бо чогось там не навчили, бо не мали зв’язків, бо не так виховували, бо колись чогось не додали, бо не розуміють його. Таких «бо» не перерахувати.

Ці дитячі образи на батьків – ніщо інше, як інфантильність та втеча від самокритики, самовдосконалення та відповідальності. Таких «дорослих дітей», насправді багато, і вони не здатні визнавати своїх помилок та діяти самостійно, а у своїх невдачах завжди звинувачують оточуючих.

Навіть, якщо батьки виховали когось не так, як хотілося б, якщо робили свої помилки – ПРОБАЧТЕ їм це. Зрозумійте, що вони такі ж звичайні люди, як і ви самі, тому мали право на похибку. Ви ж свої помилки намагаєтесь виправдати, тому повинні зрозуміти й головних людей у своєму житті. 

Поборіть свою інфантильність, проаналізуйте своє життя. І якщо вас, щось не влаштовує у власному характері, досягненнях або світогляді – просто почніть самостійно працювати над собою! А не перекидати особисту неспроможність на тих, хто намагався усіма силами зробили з вас Людину. Колись і ваші діти звинуватять вас у поламаному житті, і вам від цього буде боляче.

П.С. Сьогодні день матері. Але для мене немає різниці між Татом і Мамою. Тому вітаю їх обох. Дякую Вам за те, що дали життя, за те що Ви такі, якими є. Безмежно люблю Вас!

загрузка...