Моїм дітям 15 і 19 і в одному і в другому випадку мене ніхто не питав чи я хочу той урок, він просто з'являвся в розкладі. І в обох випадках це була профанація і нав'язування власного бачення вчителя на те, як нам треба вірити і проявляти свою любов до Бога.
Вчителі розказували моїм дітям, що ми погані батьки, бо не ходим щонеділі, як всі нормальні(!) до церкви, що ми лукаві і не любимо дітей, бо не ведем їх саме в ту церкву, де нам вказує вчителька і т.д. Я знаю, що багато хто у Львові буде за ті уроки, в нас так було, але є такі люди, як я, які дивляться трохи ширше, які будуть проти, та кого цікавить наша думка.
Самим епічним проявом було розказувати моїй дитині, яка вона погана і що в неї нема любові і співчуття до ближнього, в той час, коли ми щотижня з нею готувати заняття для онкохворих діток в лікарні.
В решті решт, мені набрид той абсурд і постійний тиск на моїх дітей і я дозволила своїм дітям не ходити на ті уроки. В старшої класна керівничка сприйняла це нормально і всі було ок, в молодшої це стало причиною травлі з боку класного керівника і за деякий час ми змушені були забрати дитину з тої школи.
Тепер моя молодша дитина до церкви ні ногою, бо все бажання туди іти відбили в школі і примушувати я її не буду.
Отака весела історія про лукавих батьків, поганих дітей і християнську етику в школі.
