"Лєнточниками" називає цих декількох дебелих пацанів і віднедавна дівчаток, котрі на площі Ринок і кварталах, котрі до неї дотичні, "втюхують" гостям міста синьо - жовті стрічки, мій товариш Олег Радик. Вони впевнено і вправно завязують на руку, нахабно - грайливо примовляючи. "Ми приїжджі студенти,таким чином заробляємо собі на життя! Беремо за синьо - жовту стрічку від пяти гривень пожертви і вгору бійцям АТО можемо і за так!!"
Кожний тримає в руках по 50 - 100 штук товару, який швидко розходиться. особливо у неділю і в свята. Я кілька разів приводив до цих "студентів" муніципалів, але потім зрозумів, що їх "бізнес" - з розряду "заборонено - дозволених" (торгують ПЕРЕД ВХОДОМ В МЕРІЮ!) і бажання кликати сторожових гвардійців кардинала- бургомістра зникло.
І я й інші львівські волонтери твердо знають, що ці "збирачі податі з патріотизму" жодної копійки не дають ні пораненим хлопцям в госпіталь, ні на квадрокоптер, ні матері онкохворої дитини... Їм це просто не потрібно. Але хоча я не маю до цієї слизі жодних претензій, та кожного разу, перетинаючись з ними, мені стає чомусь ЖАХЛИВО СОРОМНО і гидко. Львів нині беззахисний не тілки перед циганами, а й перед цією складовою того міста, яке, на жаль, вже давно перетворилось в ланку шашлично - горілково - гостьового - Сорочинського ярмарку. Усі ці "лєнточнки" чомусь нагадують мені поважного літнього львівянина, котрий з Майдану - 2004 передавав дружині лантухами з Києва до Львова речі, продукти і помаранчі...
Вони завжди втікають від мого погляду в глибину їх зіниць, бо відчувають загрозливий подих невідворотного - так завжди роблять звичайні мародери. Адже мародери - це не тільки ті, хто грабує квартири цивільних і вигрібає запальнички з кишень убитих, правда? Це й ті, хто присвоює собі під час війни те, що йому не належить і за що гинуть його однолітки та співвітчизники!
Просто одні мародерствують над бюджетом, інші - над природніми ресурсами, а ця шваль - над синьо - жовтими стрічками.
Так бути не повинно!
