1 19657051 10213586549561955 4877066972553797298 n«От, в Америці йому б поліція показала!» «А у Франції йому була б торба!» «А в Німеччині її б за бикування поліція скрутила і дала тягла...». О так, частина з нас тужливо поглядає у бік Заходу та інших континентів і зітхає за сильною жорсткою поліцією.

І правильно зітхає, бо без такої (сильної, рішучої і справедливої) поліціі не буде порядку в країні. Буде анархія і хаос. Тобто не буде, а вже є(( Ми котимося в прірву беззаконня. Повільно чи стрімко - важко сказати. Але ми забуваємо, що в розвинутих країнах свій високий статус поліцейський набував десятиліттями і може і століттями. Повага не береться отак ні звідки. Її потрібно заслужити на рівні цілої інституції, так і на рівні окремих поліцейських. Але є й канва, яка дуже важлива. В залежності від якої удар поліцейського буде сприйматися або як зрада, або яка перемога.
Чи може наша українська поліція бути сильною, жорсткою та справедливою? 
На мою думку, наразі не може із ряду причин. Ну, по-перше наша країна, як одна із соцтабору, має генетичний страх розбавлений зневагою до міліції, яка була каральним органом з елементами політичної підлості, невиправданої жорстокості та корупції. Так склалося, це історія. Її не зміниш. А друге і це саме важливе (і таке, що можна змінювати)- у нас немає рівності перед законом. А це унеможливлює таке соціальне явище як суспільна повага до поліцейського та інституції в цілому. Дуже все трагічно просто: нема рівності- нема поваги. Як наслідок поліція не відчуває морального права на жорсткі (виправдані та законні) дії. Свідомо чи не свідомо - але не відчуває. Бо сама знає, що нема рівності. Поліцейський, обдумуючи намір жорсткої законної! дії, прогнозує суспільний осуд. Не страх та схвальне ставлення, а осуд і цькування. В тому числі і кримінальне переслідування з боку прокуратури. І все. Це стримуючий фактор. Розвивається в’ялопротікаюча імпотенція. Це рано чи пізно призведе до катастрофи. А можливо катастрофа вже є, просто в такому сповільненому ритмі проходить, як сповільнене відео. От, одна з ознак - звернуть увагу скільки водіїв проїжджає на червоне світло. Я з власного спостереження можу сказати, що це епідемія нехтуванням «червоним» і це прогресує. Якось то недавно мимо мене на червоне проїхали відразу 4 машини. Свідомо проїхали. І щодня я стаю свідком чийогось проїзду на червоне. Ще кілька років тому такого не було. Це була рідкість. Це, припускаю, в дії теорія розбитих вікон, що теж пов’язано із безсиллям поліці. Але це вже інша історія. 

загрузка...