24910108 2044760609073043 1914120141320042846 n«Знаєш Іринка, я вже того не витримую»

Це перші слова після мого «Алло» бійця Василя із Львівщини, який став інвалідом після поранення в голову. Воно могло зробити з нього рослину але міліметр відстані між мозком та осколком із 122 міни врятував його. Після довгого лікування Василь повернувся додому.

Повернувся у село не героєм, не людиною з інвалідністю, не сильним, бо вижив, а Ваською без зубів. Так, без зубів, бо вибух був настільки потужний, що його й до того не дуже здорові зуби, випали. І саме це стало неголовним, але дуже видимим «каменем спотикання», коли у односельчан була можливість пригадати, наголосити, переконати, що Василь придурок, що пішов на війну, ледь там не вмер, то ще й беззубе, а ще й з пластиною в голові, і із швами, з поганим слухом, через контузію. А якщо випити алкоголю в сільському магазині, то можна цей наслідковий перелік, чому Вася зробив ідіотський вчинок, пішовши на війну, продовжувати до безконечності.

Після довгих вагань Василь скористався можливістю від держави вставити собі безплатно нові зуби. Це була окрема подія, це були емоції щастя і таємне любування собою у дзеркалі. А ще «тепер можна женитись». Думаєте тепер у Васіних односельчан зник цей видимий «камінь спотикання»? О ні!

Василю, як інваліду весь цей час виплачували, як на мірки села, нормальну пенсію. Тому наступне коло пекла звучало так: «досить того, що зуби вставили, так ще й пенсію получає». До цього кола аду приєднались і дуже близькі люди. Вася залишився із проблемами сам і вже не міг терпіти тиску, тому почав радити йти всім незадоволеним його зубами і пенсією на фронт, так само зловити головою міну, перенести два тижні операцій, місяць реанімації і приїжджати в село «щасливо жити».

Рагульські судження про Василя і війну не зникали навіть, коли алкоголік Варан вкрав машину, навіть, коли Галя втекла від свого чоловіка до хахаля Андрія, навіть, коли всі дізнались, що побожний Олег лупить свою дружину, «як худобу». Не зникали, бо все попереднє про нещастя у хаті сусіда, а у Васі нові зуби і пенсія.

Ну і якщо чесно, Василь сам зробив все, щоб почати нове коло пекла. По державній програмі Василь виборов собі квартиру у хрущовці недалеко від села. Це було нелегко, довго і дуже хвилююче, то інша історія, не на обсяг посту. Так от, квартира його.

- Знаєш Іринка, я вже того не витримую. Все село і навіть найрідніші люди обсирають мене. Якщо б заткнулись, як б на них ту квартиру переписав. Кажуть, так кожен може поїхати на війну і потім мати хату. Ну от чого вони блять не їдуть?!

Василь проходить нове коло пекла. І якщо б війна закінчилась, нові зуби вже б не були такими новими, а пенсію б скоротили, то квартира на все життя. Так само, як коло пекла? У всіх є план, все-таки на одному етапі затримуватись - не його.

- І що ти? Як ти морально? Не звертай на них уваги!
- Я втомився, але напевно пора збирати на Land Rover, хоч він мені нетреба. 
- Може краще на трактор?
- Ні, на трактор після «Ленд Ровера».

НЕВСЕРЕМОСЬ