Ми живемо в час ткачів-шахраїв, голих королів і дурнів, що недостойні займати свої посади.
Власне, їх час не минає ніколи, але бувають моменти, коли весь народ, охоплений невідомою маною, хором їм усім підспівує. І у такій ситуації може допомогти лише цинізм.
Так, саме здоровий, конструктивний цинізм, вищим проявом якого - в момент загальної сліпоти, викликаної стадним почуттям, з маргінесу цієї одержимості крикнути: "Та він же зовсім голий!". І зробити це потрібно незважаючи на те, чия гордість чи глибокі почуття від цього постраждають. І не потрібно боятися помилитися, бо якщо він насправді - не голий і дійсно - король, йому ніхто і нічим не зможе зашкодити.
Цей крик може вмить зняти добровільно вдягнені шори і дати поштовх до істинної свободи.
Нас постійно зомбують через телебачення, радіо, кіно, Інтернет, пресу та наше оточення. І те, що щось стверджує більшість ні у якій мірі не робить з цього твердження істину. Більшість, на жаль, не пробуджена з тваринного сну, стану, у якому спокій, блискучий непотріб та статус у стаді є найвищими мотиваторами. І лише вільна від цього типового для людства стану особистість здатна побачити, не втопити у страху думати інакше, не промовчати, а гучним голосом розірвати загальну завісу невігластва словами "Та він же зовсім голий!".
І, звичайно, можна сперечатися на тему, чи дійсно це - цинізм? Та це вже не важливо...
- Та він же зовсім голий! - закричав раптом якийсь маленький хлопчик.
- О небо, ти чуєш голос невинності! - сказав батько, і всі почали пошепки переказувати один одному слова дитини.
- Він голий. Дитина каже, що на ньому зовсім нічого нема.
- Та він же зовсім голий! - закричав, нарешті, весь народ.
...
Х.Г.Андерсен. НОВЕ ВБРАННЯ КОРОЛЯ
