Війна — це не лише постріли та вибухи.
Війна — це коли попсові співаки беруть участь у флешмобі на підримку медведчукової шльондри марченко. Це коли той же медведчук, а не режисер, обирає, які сцени будуть у фільмі про Стуса. Це коли Порт «желєзний», а не залізний в той час, як помирають люди. Це коли «не твоя війна» у текстах львів'янина. Це коли люди беруть російський сир в той час, як голодує Сенцов. Це коли «прівєт», «сємкі» і «какая разніца, на каком язикє». Це коли мій друг із Сокаля переходить на російську, спілкуючись із львів'янами і каже, що мова не головна. Це коли людина із Львівщини підписує фото у ФБ «дранікі». Це коли на заробітки в Москву. Це коли «дуже шкода, що війна», але податки сплачуєш ворогу. Це коли завод в Липецьку і спекуляція на цінах.
Можете називати мене ідеалістом, проте саме такі речі дають ворогу «зелене світло». І якщо вже ми з ними такі брати, то не обурюйтесь, коли кажуть, шо війна громадянська.
Вихід є — валіза, вокзал, московія.
