Із вуст Петра Порошенка і незчисленних тисяч чиновницького апарату нинішньої влади чуємо, що наступні вибори стануть чимось на зразок війни чи протистояння між Україною і Росією. Для звичайної людини це може прозвучати майже правдоподібно.
Хто ж із посполитих буде зосереджуватися на таких «малозначимих» фактах, що президент Петро Порошенко «воює» з Росією без рішень про війну чи запровадження воєнного стану чи навіть розриву дипломатичних відносин з державою агресором? А якщо не приведи, Боже, хтось це і помітить, на нього відразу спускають інформаційних «тітушок» з повним набором тупуватих виправдовувань, пояснень і контр-звинувачень на кшталт «яка різниця, як це називається, головне, що ми воюємо» або «якщо так хочеш війни, то бери автомат і йди воюй».
Але кулі, міни та снаряди літають, люди гинуть, території окуповані – значить в Україні війна, яка триває вже довше, ніж тривала Друга світова на теренах України у складі СРСР.
І не маючи ні найменшого поняття, що з цією справжньою війною робити, як в ній перемогти чи завершити, Петро Порошенко та його політологи, тим не менше, прекрасно розібралися, як її використати в електоральних цілях майбутньої кампанії.
Якщо вибори президента це війна між Україною і Росією, то Україна, це слід думати, Порошенко, а Росія – це, даруйте, усі хто складає найбільшу конкуренцію президенту. Іншими словами, будь-хто, хто проти Порошенка. Тут, очевидно, влада не гребуватиме нічим, щоб очорнити інших кандидатів, таких як Тимошенко, Гриценко. Думаю, готують лопати лайна і для кандидата від Укропу після завершення в партії праймеріз.
Але єдина надія для Порошенка презентувати себе як наступного президента – це війна. Звідси, до речі, в тому числі і бравурні паради з технікою, знятою з бойового чергування під час війни, чи військовою авіацією, яка не воює на Сході взагалі, звідси войовничі заяви про готовність надавати Росії по зубам з одночасним повним безсиллям зупинити черговий натиск Росії в Азовському морі. Бо головне для Порошенка і Ко – не війна, а ілюстрація до казки виборцям, що «Порошенко – це Україна, яка воює з Росією».
Ще раз повторююсь, ніхто при здоровому глузді не може спростувати факт збройної агресії Росії проти України.
Але якщо Порошенко хоче воювати і перемагати, то має запропонувати вихід з тупика Мінських домовленостей. А він цього зробити не може. Повинен хоча би показати прогрес у реалізації чи то його, чи то Путіна пропозиції про введення миротворців на Донбасі. Має пояснити і скласти план повернення не лише Донбасу, але і Криму. Цього ми чекали від президента більше чотиртох років! А натомість роками не виконує власні ж обіцянки про заснування переговорного механізму щодо Криму «Женева плюс», про скасування лобістського закону про вільну економічну зону в Криму, про заснування кримськотатарської автономії. Повинен головнокомандувач забезпечити український флот бойовими кораблями, а не виготовленими на його заводі катерами, що годяться хіба для відпочинку в басейні. Повинен показати арештовані кошти російських агентів впливу і закриті російські структури від «Россотрудничества» до банків і підприємств, що напряму підпорядковані росіянам. Країни, які не воюють з Росією чомусь це можуть зробити, а Україна, яка воює – чомусь ні
.
Усі ці питання риторичні. Відповідь насправді цілком зрозуміла: воювати Петро Порошенко готовий лише в кабінках для голосування.
Це погана політика президента, який заповідав "жити по-новому". Бо, по-перше, вона сіє ворожнечу між різними групами цілком патріотично настроєних українців (чи не безкоштовні поради 2014 року Пола Манафорта нарешті знадобились?), а по-друге, - це відвертий обман.
Проросійські сили в Україні є. Присутні вони і в парламенті. Соціологічні опитування свідчать, що теоретично «проросійська фракція» в наступному парламенті може навіть дещо зміцнитися. Але «п’ята колона» не має шансів на перемогу. Це фактично неможливо на президентських виборах і майже неможливо на парламентських. Ну, це, природно, якщо вчасно не обізвати когось «Росією».
Якщо натхненний і повністю контрольований нашим президентом державний апарат буде займатися своєю справою – боротьбою з Росією і її агентами на фронті і в тилу, то загроза проросійського реваншу в Україні взагалі стане примарною.
