Дивись, дорога моя Наталю, я ще тільки шнурую свої кеди, а ти вже головою у хмарах, дивишся далеко і бачиш те, чого ми всі ще не бачимо. Ми тут річку перейшли. Пам'ятаєш? А мені сьогодні весь день в голові псалом звучить "Cправді через потік перейшла душа наша, cправді перейшла душа наша воду прудку".
Душа твоя вже там, за рікою, за потоком. І там також є ті, хто тебе любить і чекає.
Я прийшла додому і відразу взяла до рук збірку Бабая. Ту, що ти мені подарувала. Улюблений наш Бабай... Він мені завжди чомусь був схожим на тебе. Спочатку шукала того вірша: "Умерти можна в битві, умерти можна в ліжку..." Але Бог мене спровадив на іншу сторінку:
Даруй мені промінь,
Звільни від утоми.
А я тобі спомин.
У спомині - повінь,
А в повені - човен.
Даруй мені промінь -
Стеблину соломи.
Схилюся з утоми.
Бо хто я? Бо хто ми?
Даруй мені промінь...
Прощай, наш Промінчику. Зле буде без тебе, сумно, важко, дивно, місцями непотрібно... Але знаєш, що рано чи пізно побачимося і ти скажеш мені :"Ярка, привіт!"
Нехай твої райські сади пахнуть медівниками і грушками, а птиці небесні заспівають тобі "Янчика".
Па, Коліжанко...
