Один день із життя української жінки. Із мого конкретно. Але я певна - із життя мільйонів жінок. Усі персонажі і подіі не вигадані.
Сцена 1. Ранок. АЗС.
- Доброго ранку! Налийте будь ласка 50 літрів дизеля. Ох йолки! П'ять! П'ять літрів!))
Заправник, змірявши поглядом:
- Хм... Наче Ви собі 50 літрів дозволити не можете.
- Не можу.
- То скажіть чоловіку, хай Вам заправить, щоб довше каталися.
Настрій зранку ще гарний, мовчки ïду.
Сцена 2. Робочий день, робочі питання. Розмова в оточенні, знічев'я. Недурний нестрашний нестарий чоловік:
- Нє, ну ясно, що ти не для грошей працюєш. На тебе дивлячись, то, думаю, гроші ти й так отримуєш без проблем.
Сором, але тупо зависаю. Настільки було неочікувано. За мить до розмови приєднуються інші люди, тема "потонула".
Сцена 3. Вечір. Супкрмаркет. Купую вечерю - готову ïжу - шматок риби і овочі гриль. Діти хто де, холостякую, миша повісилася. До того самого прилавку підходить вибирає чоловік років 45. Ні з того ні з сього звертається до мене:
- А не дешевше самій приготувати? (WTF???)
- А Вам?
- Я гроші заробляю.
- Я теж.
- Хм... Жінка створена для кохання. (Серйозно??? Чувак, 20 секунд тому мені здалося, що для кухні).
- То може одразу для 'панелі"?!
- Може))
Люди!!! Ви серйозно??? Якщо так піде далі, то я на вірному шляху до перетворення на феміністку, прости Господи.
