38144346 2151616208449470 4575876762956726272 oПО ПЕРЕГЛЯДІ ФІЛЬМУ “ТАЄМНИЙ ЩОДЕННИК СИМОНА ПЕТЛЮРИ”.

З усіх пороків, небезпечних для державного діяча, найбільш згубна — доброчесність: вона штовхає на злочин. Щоб з користю працювати для блага людей, треба бути вище всякої моралі.
                                                                                                                                                               Анатоль Франс.

Шукаючи цитату, що прозвучала в фільмі, з перегляду якого щойно повернулась, наткнулась на цю. В ній для мене - весь Симон Петлюра.
 
Не знаю, чи буде цікавий “Таємний щоденник Симона Петлюри” нашому молодшому поколінню, адже їм подавали історію в зовсім іншому ракурсі, аніж нам, - більш реальну (я добре пам’ятаю фразу, що Радянський Союз - це країна з непередбаченим минулим!).

Для мене фільм, услід за ”Червоним“, став наступним в черзі відбілювання історичних облич, очорнених на вигоду загарбникам. Не буду судити гру акторів, постановку, спецефефекти. Якось, занурившись в сюжет, не хотілось замислюватись над цим.

Трохи дратувала несміливість Героя, його постійні картання себе за події, жертвами якої стали сотні, тисячі невинних. А ще більше дратувало розуміння того, чим була і є Україна в світовій історії, відношення до нас ніби наших союзників. Було видно чого варта справедливість, і чого варті обіцянки високих чиновників матушкі-Рассєї. Як майстерно вони вміють плести інтриги, вплітаючи в них цілі народи і країни. 

Нічого не змінилось. Єврейські погроми напочатку двадцятого століття, волинська різня в сорокових - це лиш маленькі краплини, взяті з моря пролитої крові при побоїщах натравлених один на одного етносів. Майстерно стравлених . Професійно. руками НКВД. Ними й направленими.

Чи існує справедливість? Ще й яка!

За убивство Симона Петлюри вбивцю дууууууже покарали - виправдальним вироком і штрафом в один франк. Рівно стільки коштувало відмити вічну французьку бруківку від крові жертви. Нічого не нагадує?

Божа кара, звичайно настигне винного. Смерть прибере чиїсь гріхи. Та чи легше від того?

Якось тривожно після перегляду. Нічого не змінилось за останніх, так собі, півтисячі літ. Ми далі шукаємо месію, що врятував, чи б врятувала нас, забуваючи, що таких не буває серед людей. 

Напочатку фільму Симон Петлюра згадує, що йому часто дорікали, що він захопив владу, не будучи при тому добрим керівником. Він каже, що не прагнув влади, але й не бачив, хто хотів і міг би це зробити в той важкий час. Що з цього вийшло?.....
Тривожно...

загрузка...