1 41389642 1849520828434260 3488011587543891968 nНеподалік палацу Хоткевича. На світлофорі зупиняється кабріолет. За кермом та в салоні молоді хлопці, які ще вірять, що завжди будуть отримувати кращі подарунки від життя за батькові гроші. По тротуару у цей час йдуть 3-4 групки дівчат та ще кілька без подружок. Дуже симпатичні, природні та невимушені, аж поки їм на очі не потрапляє КАБРІОЛЕТ.

Ось тут, від краси та невимушеності не залишається й сліду. Усі одночасно починають "стріляти" очима, їхні тіла стають штивними, а ноги плутаються від хвилювання. Чомусь дівчата як клони однаково смикають плечима та розтягують вуста у ідентичних штучних посмішках. В очах крик: виберіть мене! Який поєднаний з хвилюванням, комплексом неповноцінності та краплиною віри у свою неповторність. 
Коли червоне світло змінюється на жовте, і дівчата розуміють, що от-от "принци" на кабріолет поїдуть, так нікого не обравши, одна з них не хоче втрачати свій шанс на "кабріолет", набирається сміливості, і починає танцювати прямо на вулиці, вигукуючи мелодію. Ту саму, яка голосно лунає з кабріолету. 
"Сміливій" танцівниці глибоко пофігу, що тіло її відбиває такт під ворожий російський реп. Її лібідо перед " кабріолетом" та грошима тата молодика-кермувальника набагато сильніше за елементарний інтелект. Був би розум, був би правильний вибір у житті.