Вже за кілька днів Верховна Рада намагатиметься зробити перший крок до нового мовного законодавства. Цього чекала країна і чекали українці. 27 років. А можливо і кілька століть. За часи імперської, а потім радянської окупації українська мова заборонялася десятки разів. За неї вбивали, відправляли до Сибіру, звільняли з роботи, влаштовували Голодомори.
Здавалося б, двадцять сьомий рік Незалежності, а ми досі не маємо законодавчо закріпленого статусу єдиної державної мови в усіх сферах публічного життя. Досі приходячи до магазину чи туристичного агенства, до ресторану чи на дитяче свято – маємо російську мову. Нас відмовляються обслуговувати, принижують, б’ють, знущаються. В своїй же країні. На своїй землі.
Якщо дивитися глобально, то ми, в Україні, яка воює з агресором, не маємо українського телебачення, українського радіо, української сфери послуг, української преси.
Якщо говорити про досвід схожих держав, як Польща, Чехія, Румунія, Італія тощо, бачимо 100% українське телебачення, радіо, пресу, освіту…
Чому ми не маємо цього всього?
40 мільйонна країна не може знати україномовних глянцевих видань чи не може зайти до магазину і отримати обслуговування українською мовою. Нонсенс? Маячня? Ні, це українські реалії. Ледве не щодня спалахують мовні конфлікти, адже багато людей, особливо після Революції Гідності та війни на Сході, зрозуміли – без єдиного мовного кордону не буде реального кордону. На Донбасі та в Криму української не було. Ми отримали анексію та війну, де загинули тисячі найкращих українців. Наразі ми не маємо мовного кордону. Колись Єкатєріна ІІ, московська імператриця сказала: «росія закінчується там де закінчується російська мова». За такою логікою діють і теперішні керманичі Кремля.
Хитку мовну проблему може вирішити всеохоплюючий мовний закон. Вже на цьому пленарному тижні, з 2 по 5 жовтня 2018 року, Верховна Рада почне розглядати низку мовних законопроектів, які покликані вирішити питання вживання державної мови в усіх публічних сферах. Завданням Верховної Ради є ухвалити такий законопроект, який в повній мірі вирішив би питання української мови в абсолютно різних сферах:
- Обслуговування;
- Телебачення та радіомовлення;
- Інтернет-ресурси;
- Освіта;
- Культурні та мистецькі заходи та події;
- Друкована преса (періодичні видання);
- Реклама;
- Публічні заходи;
- Державні органи та органи місцевого самоврядування тощо.
Закон про державну мову потрібен Україні для того, щоб вона стала дійсно українською та суттю та змістом. Наразі ж, без мовного законодавства ми виглядатимемо в очах всього світу як «ще одна росія» чи придаток до росії.
Ми маємо нарешті зрозуміти, усвідомити, що без мови і жосткої регламентації її вживання в публічній сфері, ми ніколи не здобудемо нашої, Української України.
