1 2875s46ho67t 1Нарештi знайшовся смiливець, який ризикнув зустрiтись з колективом "терористiв" Львiвського обласного клiнiчного психоневрологiчного диспансеру. В.о. директора психiатричноï лiкарнi наважився i прийшов до нас сам, без пiдтримки i супроводу. Вiд нас пiшов живим i неушкодженим, пальцем не рухнутий, кавою напоєний, зi збереженним почуттям власноï гiдностi.

Нарештi одна людина проявила повагу до нашого колективу i спробувала почати дiалог конструктивно, хоч це мало вiдбутись ще до оприлюднення проекту рiшення на сайтi облради. Тим не менше, ця зустрiч ще бiльше переконала i утвердила нас в позицiï, що проект рішення 1065 «Про припинення комунального закладу Львівської обласної ради "Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер" шляхом приєднання його до комунального закладу Львівської обласної ради "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» в такiй сутi i з таким змiстом не має права на iснування i не може бути представленим на голосування. 
На нашi численнi запитання так i не було надано жодних конкретних вiдповiдей. Жодних аргументiв i механiзмiв покращення якостi надання медичноï допомоги пацiєнтам не наведено, бо ïх не iснує.

Зате цього разу ми чiтко почули, що психоневрологiчний диспансер має в перспективi стати центром психiчного здоров'я Львова i обслуговувати населення мiста. Вiдповiдно, фiнансування буде проводитись в основному з мiського бюджету! Якщо це так, то чому ми так термiново повиннi лiквiдовуватись i приєднуватись до психлiкарнi? I чи знайомий з цими намiрами i планами начальник мiського управлiння охорони здоров'я i депутати мiськоï ради? Очевидно, що нi! Чому першим етапом реорганiзацiï є саме лiквiдацiя психоневрологiчного диспансеру - найскладнiший з усiх етапiв, а не Червоноград, Дрогобич i Стебник, якi самi "просяться" в об'єднання. Там непочатий край роботи i без нас!

Що стосується "вирiвнювання" стандартiв якостi надання медичноï допомоги, то є логiчним приєднати установу з гiршими умовами, до бiльш успішної, щоб її підтягнути. Або, об'єднати рівноцінні по якості послуг установи і за рахунок грамотного компетентного керівника підвищувати цю якість. 

А в чому доцільність в термiновiй ліквідації установи, яка добре функцiонує i вже має суттєво кращi умови для лiкування i реабiлiтацiï пацiєнтiв до установи з гiршими умовами? 

Чим далi ми просуваємось в своïх намiрах прояснити ситуацiю, тим бiльше переконуємось, що наразi нi директор депертаменту охорони здоров' я, нi в.о. директора психiатричноï лiкарнi, не мають жодного уявлення як саме i що саме вони збираються реорганiзовувати. Зате є чiткий намiр лiквiдувати психдиспансер, постiйне пiдтасовування фактiв, якi чим далi, тим бiльш нелогiчнi та суперечливi, та пошук причин для лiквiдацiï "з заду на перед". 

Але, що б там Iрина Володимирiвна не розказувала про те, що нема "великоï i малоï психiатрiï, а є психiчне здоров'я", та вiд того психiатрiя в своïй сутi не перестане iснувати (як би ïï не називали), а особи з розладами психiчного здоров'я нiкуди не зникнуть. Вони є i, на жаль, будуть! I потребують серйозноï допомоги, лiкування i пiдтримки!
Тому ми й надалi будемо робити все для того, щоб проект рiшення 1065 про приєднання психдиспансеру до психiатричноï лiкарнi не був прийнятим до розгляду i проголосованим, оскiльки є нефаховим, несвоєчасним, абсолютно не актуальним i щодалi, то бiльш абсурдним! Не можна руйнувати та нищити те, що добре функціонує, доки не збудували краще, або хоча б наближене по якостi! 

Бо, якщо експеримент з реорганiзацiєю психiатричноï лiкарнi затягнеться чи буде невдалим, то на Львiвщинi повинна залишитись хоч одна установа, яка буде фахово надавати допомогу пацiєнтам з розладами психiчного здоров'я! А ми зробимо все для того, щоб зберегти i розвивати нашу установу i сподiваємось на пiдтримку свiдомих депутатiв обласноï ради та всiх небайдужих громадян!