Їду в маршрутці, поруч — молода мама з донечкою, малій може 2 роки. Дівчинка п'є з пляшечки, трохи розлила воду, бо маршрутку на львівській бруківці трясе.
Мама, роздратовано: "Юля, та нормально пий!! Як так можна, звідки в тебе руки ростуть??! Будь чемна, бо дядя буде сварити і тебе забере!" — показує на мене.
Я: "Не буду сварити і нікуди заберу. А вода розлилася, бо маршрутку трясе — спробуйте самі тут попити".
Мама трохи прифігіла, не відповіла нічого. Але далі вже всю дорогу мовчала.
Блд, от якраз через таку систематичну фігню потім в дітей комплекси, штучні рамки і приховані травми. Які вилізуть в дорослому віці, і їх треба буде вирішувати психотерапією за декілька сеансів (або довше). Але більшість до психотерапевта так і не піде і не вирішить своїх проблем — далі живучи з комплексами. І через багато років також лякатимуть своїх дітей, що "їх забере дядя".
А все через те, що в мами (чи тата) у маршрутці був поганий настрій.
