Вже від самого початку російсько-української війни поважні військові аналітики називають її «гібридною», тобто новітньою формою війни, у якій противник ніби знаний, але залишається ніби осторонь, а насправді здійснює свою політику. Зі інформацією однієї моєї знайомої, яка брала участь у одному семінарі, який організовувало НАТО, багато експертів, у тому числі і він, стверджують свою безсилість у такого типу війні. Яка ж стратегія боротьби з ворогом, який насправді видає себе за миролюбця? Переконаний, не одна поважна структура як в Україні так і за кордоном сушить собі голову над стратегією боротьби з новітніми війнами.
Не будучи військовим експертом, але тільки священиком і богословом, бачу велику паралель між «гібридною війною» і спокусою прародичів Адама і Єви у раю, про яку так детально оповідає Біблія. Колись я чув від одного підпільного священика, що серед агентів КГБ були прекрасні знатоки Біблії, які цитували її напамять, тільки тлумачили її по-іншому, а саме через призму зла, батьком якого є диявол. Інтуїтивно відчуваю, що розробники теорії «гібридної війни» черпали частинно свою стратегію з Біблії. Але, перейдімо до аналізу тексту. Спочатку пропоную разом прочитати весь текст так, як його подає автор книги Буття. Ось він:
«З усіх же польових звірів, що їх сотворив Господь Бог, найхитріший був змій. Він і сказав до жінки:
«Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?»
Жінка відповіла змієві:
«Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саді. Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: «Не їжте його, ані не доторкайтесь, а то помрете».
І сказав змій до жінки:
«Ні, напевно не помрете!» Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло».
Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував.
Тоді відкрилися їм обом очі, й вони пізнали, що вони нагі; тим то позшивали смоківне листя і поробили собі пояси». (Книга Буття, 3, 1-7)
Цей текст можна вважати класикою жанру, яка пояснює не тільки те, як перші люди відпали від Бога, але передовсім і те, як зло діє у світі і яким чином воно діалогує з людиною. Ще відомі богослови середньовіччя стверджували, що людина ніколи не може вибирати зло у чистому його вигляді, бо природа людини, яка сотворена Богом скерована на добро. Зло завжди підступає до людини під маскою добра. Воно є немовби геніальним актором, якого можна розпізнати тоді, коли зняти з нього маскою. Його ж маскою є плоди, які він приносить. Недарма Христос постійно перестерігав своїх учнів перед майбутніми пройдисвітами, кажучи, що по плодах їхніх пізнаєте їх.
Коли хтось коли уважно читав вищенаведений текст, звернув увагу, що змій, про якого мова у книзі Буття і який символізує диявола, окреслений як один з найхитріший серед звірів. Таке бачення змія дещо відрізняється від нашого, який уособлюється з тим, який через отруту, що її він має у своєму жалі, може принести усякому живому сотворінні смерть. Змій приходить до Єви і перший розпочинає з нею діалог, ставлячи їй питання, у якому вже міститься брехня: «Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?» В очах Єви він створює спочатку образ Бога як такого, який бажає людині зла, бо своїми наказами прирікає їх на голодну смерть. Цьому питанню Єва слушно знаходить адекватну відповідь, кажучи: «Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саді. Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: «Не їжте його, ані не доторкайтесь, а то помрете». Єва переказує слово в слово наказ Божий, нічого до нього не додаючи. І саме після цього змій атакує її сумнівом, який виражають його слова: «Ні, напевно не помрете!» Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло».
І дальше, біблійний автор немовби вкладає паузу в уста Єви, яка сама є виразом того, що отрута сумніву починає в ній ятрити. Він, будучи великим знатоком жіночої природи, яка прагне до прекрасного, звертає увагу на те, що після такого ствердження змія, жінка «побачила, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував». Шкода, що автор біблійний не подає нам деталі того, як Єва вмовляла Адама спожити заборонений плід, але факт залишається фактом, що вони обоє послухалися більше спокуси змія-диявола, аніж Бога. Як наслідок, «відкрилися їм обом очі, й вони пізнали, що вони нагі; тим то позшивали смоківне листя і поробили собі пояси».
Історія з Адамом і Євою показує нам, яким чином зло опановує людину. Воно представляється їй як добро. І щоби його пізнати, людина мусить відчути усю її гіркоту. Саме для того Бог як кару виганяє перших прародичів з раю, але не проклинає їх, на відміну від змія. Від того моменту зло стає невідємною частиною історії людства аж по сьогоднішній день і, хочемо ми того чи ні, є однієї з важливіших педагогічних моментів у вихованні людини. Однак, людина з цього моменту стає не тільки тією, яка вміє розпізнавати добро і зло, вона стає немовби володарем добра і зла, оскільки може його чинити. Саме це дало початком спочатку міжусобицям, як наприклад між Каїном і Авелем, а згодом переросло у війни, зокрема такі, які ми досвідчуємо сьогодні.
Виникає питання: як можна перемогти у війні зі злом, тим більше таким, яке скривається під виглядом добра або економічного інтересу? Військові експерти можуть тут дати багато відповідей. Наша ж християнська позиція залишається незмінною – перемогли зло можна тільки з Богом! Тому, так важливим є, щоб у часі війни Народ не забував звертатися до Бога про помилування і припинення війни. Не сумніваймося, і війні є присутній Бог – він співстраждає з тими, які страждають. Водночас, дивлячись на сьогоднішнє наше суспільство, мені здається, що далеко не усі розпізнали спокусу диявола, яка криється у корупції, гонитві за славою і владою, грошима і надмірним збагаченням і т.д. Для багатьох ці терміни є синонімами вмінням залагодити справу, зробити щось добре для країни і нормальним життям. Багато не здають собі справи з того, що через їхню сліпоту сьогодні гинуть люди, а кров людська – не водиця! Вона кличе про пімсту до неба!
У той час, коли наші Воїни Світла захищають нашу свободу, багато хто, особливо серед тих, хто рветься до Верховної Ради так і не зрозумів, що насправді сталося в Україні, що вона вже не є і не буде такою, як передше. Шкода! Але, на кожного приходить свій час і відплата!
Нам же, як Народові Божому є так важливо у цей момент обєднатися і не йти на компроміси з сумлінням, але служити Богові у правді і справедливості. Переконаний, що на Донбасі також протягом багатьох років змій-диявол показував людям якесь абстрактне майбутнє, якого не існує в природі і невільниками якого вони стали. Тому, однією зброєю тут не перемогти! Потрібно допомогти їм зрозуміти, що ми їм не вороги, що усі ми є діти Божі! Але, напревеликий жаль, як мені здається, на це потрібний час, адже вони самі повинні зрозуміти наслідки свого вибору! Проте, це не знімає з нас усіх відповідальності допомогти їм – хто молитвою, хто добрим ділом, хто інформацією. А найголовніше, не бути байдужими!
Не сумніваймося, Господь з нами, Він нас провадить, але і ми будьмо йому вірні!
Навіть війна не звільняє нас від відповідальності залишатися перш за все ЛЮДЬМИ у кращому розумінні цього слова!
Поможи нам, Боже!
Слава Україні!
Героям слава!
