Львів. Сихів. Кіоск. Мав необережність, повертаючись з роботи, придбати лаваш. У віконечку молода дівчина приймає замовлення. Протягую їй 50 гривень.
Воно: А у вас єсть чєтирє грівні?
Я: I dont understаnd russian.
Воно: (скривившись) Что?
Я: I dont understand russian!!!
Воно: (перекривлюється і дає решту).
Я: Вибачте, а з чого Ви взяли, що до мене потрібно звертатись російською?
Воно: (набичившись) А что такоє?
Я: Вам пояснити?
Воно: А что вам нєпанятна? Какая раздніца.
Я: Є різниця. Ви працюєте в сфері обслуговування і зобов'язані спілкуватись українською.
Її напарник: Залиште дівчину. Вона українка, приїхала... Вона не зобов'язана...
Я: Згідно законодавства..
Її напарник: Нічого вона Вам не зобов'язана згідно законодавства...
Я: Я повернусь і тобі на лоб приклею листок, щоб їй зручніше було прочитати свої обов'язки.
Тітонька напарниця: Лишіть дівчину!!! Яка Вам різниця.
Воно: Я прієхала із запарожскай області там нікто нє разгаваріваєт на украінскам....
Львів такий Львів....
