Тема контрабанди, незаконного переміщення товарів через кордон, корупції в контролюючих органах, перевезення партій товарів човниками і поштою все більше і більше стає популярною в журналістів та розслідувачів. Зовсім нещодавно в ефір вийшли дві передачі, що привернули мою увагу, зокрема «Дірявий кордон» та «Історична правда з Вахтангом Кіпіані: Буремні 90-ті. Контрабанда». І якщо в першій увага була зосереджена на сучасності і перевезення товарів «човниками», то в другій - на історії зародження явища «контрабанди» в незалежній Україні та більш системним «каналам», таким як тунелі, ОЗГ тощо. Завжди з цікавістю переглядаю передачі на цю тематику, бо вони знову і знову змушують поглянути на окремі аспекти, іноді під іншим кутом.
Сьогодні вирішив поділитись своїми роздумами, на які наштовхнув перегляд «Дірявого кордону». Отже, перша частина передачі присвячена переміщенню тютюнових виробів, незаконному обігу підакцизної продукції та результатам протидії цьому явищу польських і українських митних органів.
Так, при порівнянні результатів за минулий рік було зроблено висновок, що українська митниця вилучила в 10 разів менше сигарет, ніж польська. І хоча в ефірі було допущено невелику неточність, а саме в 2017 році Львівською митницею було вилучено понад 180 тисяч пачок сигарет, з яких на момент коментаря (травень-червень) конфісковано судом було 60 тисяч, а на сьогоднішній день - вже понад 115 тисяч, мушу визнати, що дійсно польськими службами вилучено в рази більше (при цьому не лише безпосередньо в пунктах пропуску).
Але, на мою думку, в цьому немає сенсації. Для розуміння причин такої статистики можна спробувати порівняти кількість вилучених продуктів харчування чи промислових товарів українськими і польськими службами. І статистика буде вже кардинально іншою, бо митники РП не перешкоджають законному вивезенню з території ЄС товарів, а лише контролюють, відповідність кількості товару, по якому заявлено до відшкодування VAT, реально представленому.
Слід розуміти, що норми польського та українського законодавства, що регулюють вивезення тютюнових виробів з України та їх ввезення в РП не є уніфікованим. Тобто з України без приховування, усно задекларувавши, можна вивезти сигарет (при наявності акцизних марок) вартістю до 10000 євро, в РП - 2 пачки. І знову ж тут нема сенсації. Давайте поміркуємо чи завдається шкода інтересам України при вивезенні сигарет, за які сплачено податки в Україні. На мою думку - жодним економічним ні. Ймовірно, можна говорити про іміджеві втрати. Проте для мене значно цікавішим є питання, а які ж позитивні здобутки одержує Україна в цілому від вилучення та конфіскації сигарет, а в подальшому їх знищення.
Безумовно, що прозорість утилізації сигарет (про що йшла мова в ефірі) є важливим елементом недопущення повторного попадання в обіг цієї продукції. При цьому, не так давно очільник Закарпатської ОДА публічно демонстрував, що тютюнові вироби не так легко спалити. Тобто без застосування вогнезаймистих речовин тютюн гасне.
Ото ж, що ми маємо в результаті.
З одного боку є витрати на оплату праці працівників митниці, суду, виконавчої служби, витрат на зберігання і знищення сигарет, шкода довкіллю від спалення тютюну, з іншого - можливість показати нашим європейським партнерам, що ми теж допомагаємо боротись з незаконним обігом підпкцизної продукції в ЄС. То ж, який висновок? Тут варто зробити невеликий історичний відступ та пояснити, що до 2012 року редакція постанови КМ України від 25.08.98 1340 передбачала, що тютюнові вироби могли за наявності дозволу органів санітарно-епідеміологічної служби, підлягати передачі підрозділам Міноборони за цінами не вище оптово-відпускних, що склалися на товарному ринку України на даний вид тютюнових виробів, з подальшим проведенням розрахунків бездисконтними векселями казначейства. Пізніше було внесено зміни і передбачено, що така продукція підлягає обов’язковій утилізації.
В теперішній час війни вважаю, що доцільнішим було б не знищення конфіскованих тютюнових виробів, а їх безоплатна передача підрозділам Міноборони, Нацгвардії, СБУ, Прикордонних військ, іншим правоохоронним органам, що беруть участь в ООС (за умови наявності дійсних акцизних марок та відповідного висновку СЕС).
P.S. На мою думку, будь-яке розслідування журналіста під час якого було встановлено порушення законодавства (податкового при реалізації сигарет без акцизних марок, митного при переміщенні товарів) мало б окрім ефірного завершення закінчуватись логічним притягненням винних до відповідальності. Ото ж рекомендую до перегляду відповідну програму, а авторам пропоную без викриття джерел скерувати відповідну інформацію до органів ДФС та митниці.
