Я чотири роки ходжу з паспортом. Все "обмундірованіє" разом з броніком і кевларовою шапкою лежить під ліжком. Мені смішно з порохоботів. Бо....Репетували за гроші: Військовий стан це бомбардування Львова."
Та ні.
Це відчуття війни.
Це готовність до неї.
Готовність не вмерти за Державу.
Готовність за неї вбити.
Військовий стан це...
Навчитися оборонятися..
Навчитися боронити свою родину.
Навчитися у разі потреби вмерти за Україну.
За маму. За дітей. За тих, хто в Польщі на заробітках.
Навчитися бути мужчиною.
І мамою воїна.
І татом воїна.
Ми воююча держава.
Вчимося бути нею.
Військовий стан давно у наших серцях. М'язах. І голові.
Мені не треба було 4 роки щоб це зрозуміти.
Краще пізно, аніж ніколи.
