Учора в Музеї міста Ґдиня можна було вислухати і прочитати показання очевидців, жителів Ґдині з часів, коли на Помор'я наїхала орда асвабадітєлєй, красноармейцев.
Потерпілі розказували, як ті п'яні виродки затягували дівчат до підвалів і ґвалтували, як відбирали у людей на вулиці годинники, сумки, навіть шлюбні обручки. Як нахабно вривались до квартир і "в поисках германцев" нишпорили по шухлядах і забирали цінні речі.
Для тих поляків, яких предки постраждали від росіян (наприклад для мене) навала російськомовних справляє ледь не схоже враження. Вони галасливі і нахабні, інколи п'яні, смердючі і матюкаються. Ще масово не ґвалтують, масово не крадуть, але що буде коли ще більше знахабніють?
Російськомовні на вулицях польських міст скидаються на нову інвазію нових червоноармійців.
Часто і ментальність мають радянсько-сталінську. Якщо вони походять з України, то до них не доходить, що щодня коїть їхня духовна матуся - Росія. Убиває людей, викрадає їх, розвалює Україну з середини.
Вони не хочуть бачити зв'язку між мовою свого спілкування і минулим (якого можуть і не знати), сьогодення теж їм по цимбалах. Сердяться на погорду поляків до себе. Але за що їх поважати? Бо біологічно вони люди? Тож ніхто їх не хоче винищувати мов бур'ян.
Вони привозять з України якесь незрозуміле почуття верховенства над українцями і хибно плекають ілюзії, що й поляки будуть терпіти їхнє нахабство.
Я не буду. Я від них сахаюсь. Мені бридкі ті нові червоноармійці. Так мене виховала моя батьківщина. І гадаю, що правильно мене виховала.
