Діліть на два усе, що говорять неперевірені люди, на п’ять – слова тих, хто хоча б раз зрадив. І на всі 10 - лозунги політиків-популістів і псевдоактивістів.
Живемо у час, коли слово прирівнюється до вчинку. І зараз, як ніколи, сказане переплітається з діями, бо постійно чогось від когось треба. У роботі, під час навчання, в житті особистому чи громадсько-політичному. Таким чином і пізнаємо людей, їхнє бажання допомогти, зробити, змінити. Тобто вагу їхніх слів. І дуже часто сказане йде в розріз із зробленим. Як наслідок - віра в людей гасне, кумири розчаровують, солодке стає гірким.
Відтак до слів і обіцянок когось треба ставитися з обережністю. А у передвиборчий час особливо до того, що говорять і пропонують політики. Аби не помилитися. Навіть не з обережністю ставитися, а прискіпливо. Бо лише так відшукаємо межі правди і брехні. І зробимо вибір на користь українців і України.
Втім, не все так погано. Бо варто інколи множити на два усе, що говорять справжні та щирі колеги, на п’ять – друзі, а на десять батьки, брати, сестри і другі половинки. Адже слова і обіцянки також мають здатність балансувати.
