22554928 1250831035022247 7824628458729316660 nЖиве собі вчителька. Вчить малят. Раптом погіршується самопочуття, їй би піти на лікарняний, взяти тайм - аут... Але ж ні, "на носі" відрядження (курси, тренінг, семінар, відкритий урок, зрештою - яка різниця що...).

Відбула, повертається до школи. Тепер би піти на лікарняний врешті - решт, але ж ні. "Ми тебе заміняли весь тиждень, скільки можна. ..” Тепер її черга працювати за себе і за тих, кого "відрядили". Так минає ще тиждень.

Йде до лікаря. Треба би підлікуватись. Але ж ні! Негласна вказівка нікому на лікарняний не йти, бо (!!!) бухгалтер вже зарплату до кінця року порахувала, це ж середина грудня... Так минає ще тиждень.

Вже геть несила. Знов до лікаря. Та-дам: запалення легенів... Таки лікарняний? Ага, як би не так... "Та скільки то вже лишилося, якийсь останній тиждень, ти вже сиди вдома, якщо оцінки виставила і журнал впорядкувала, а ми якось замінимо". Бо ж бухгалтер все порахувала вже. То було в понеділок.

Але ж хижо людині, як ніколи. Знову в поліклініку. Нове обстеження. Новий діагноз. Каже лікар з УЗД часу не гаяти. Ніч в роздумах. Зраненька - в лікарню. Таксі. Нове обстеження. Негайно. Стіл. Ніж. Крапельниці. Встигли. Ще б день потерпіла (якраз щоб журнали дозаповнити) і була б вакансія.

Дякувати Богу і лікарям, за місяць знову буде вчити малят. А бухгалтер оті останні три робочі дні першого семестру таки мусить перерахувати.

Отакі роздуми з лікарняної палати. Провідати ходила.

Навіщо все це пишу? Бо сама теж якось доходилася до стола і крапельниць. Правда, мені в школі ніхто жодного разу за всі роки не давав вказівок щодо заборони лікарняних. А тут я в шоці. З фанатизму родички-вчительки, а ще більше - з її керівництва.

Тому - шануймося і нас шануватимуть! Все буде добре.

48935269 388064328631862 8094090229813608448 n

загрузка...