З психіатрією, як такою, та із законодавчою базою щодо людей із психічними розладами, треба щось робити.
Онук вбив свою 76-річну бабцю Марію Павлівну в ніч проти 31 січня. Це сталося у Новому Роздолі. 24-річний молодик наніс бабусі 10 ножових поранень, одне з них смертельне – в серце. Тіло Марії Павлівни онук позакидував мотлохом, і хто знає, скільки часу воно б там пролежало, якби до квартири не прийшов двоюрідний брат хлопця.
Коли я приїхала за адресою знімати сюжет про це вбивство, спершу сусіди ставили лише одне питання: А де Ростик? Коли ж дізнавалися, що він в ізоляторі, із полегшенням зітхали та розповідали про нього.
За словами мешканців, молодик мав розлади психіки та лікувався. Батька втратив ще дитиною. Рік тому він повернувся із заробітків з Чехії, де працює його матір. Саме мама, з невідомих причин, відправила сина назад до України, і він оселився у своєї бабці у Новому Роздолі. За день до страшного вбивства, Ростислав бігав по подвір’ю із ножем за одним із сусідів, фонтанував агресією в соціальних мережах. Люди викликали поліцію, але затримувати за таке хуліганство не можуть.
В ізоляторі небезпечний молодик опинився тільки після вбивства бабці.
Я розумію, що зміна закону щодо психічно хворих людей – це відкриття скрині Пандори для шахраїв. Але, невже, смертельна небезпека для людей є менш важливою. Таких сюжетів, про вбивства, які скоїли неврівноважені, ми знімали вже силу силенну. Часто ці люди лікувалися, але психіатри виявилися безсилими і просто виписували небезпечних пацієнтів.
Я нічого не пропоную. Я тільки ставлю питання до законотворців та юристів, чи можна щось змінити у цій системі, аби люди не наражалися на таку небезпеку.
