Сиділи собі нормальні пацани з Кирило-Мефодіївського братства, круті тодішні хіпстери, і думи думали. І, коли кухлі вже були порожніми, і в них вже не було чого налити, один з найпросунутіших братчиків запропонував сфоткатися.
А були то часи, коли фотоапарат сприймався, як сьогодні 3D-прінтер. Крутішого не буває. Веселий поет Тарас на той момент вже був щасливий і каже:
- А сфотайте мене у кожуху та кучмі. Ну бо так круто і по-приколу.
- Без питань, бро! - Вигукнув Куліш і закинувши голову вгору, роззявився з надією, що на язик ще впаде з кухлика пару крапель вина.
Сфоткалися, посміялися, порозходилися.
Минули роки, десятиліття.
Одного разу попри фотку пробігали більшовики і кажуть:
- Ось цей дідусь і стане пророком!
- Але ж йому тоді ще 35-ти не було, - спробував хтось обережно заперечити.
- Трохи невдобно... Але нам пофік, - заржали комуністи. - Ми взагалі пісню «Сіній-сіній інєй» за свою видаємо. А, кому блядь Шевченко-дудусь-революціонєр не подобається, ту суку до стєнки.
І пішла по світі гуляти фотка з Дідусем Шеченком.
