"Пани бються, а на хлопах шкіра тріщить" - українська приказка.
В даному випадку шкіра ще не тріщить (сподіваюсь і не буде), а тріщать серця від образ і болять обпльовані душі..
А я ж пам'ятаю вас іншими, нарід!
Я пам'ятаю вас нацією - на Майдані тисячі стали плече в плече, як один! Ішли на кулі захищаючи один одного!
У 14 році стався феномен волонтерства, коли пів України стали волонтерами на користь армії. Цей феномен досліджують закордонні психологи...
Тепер вони можуть досліджувати на нас феномен масового пхихозу агресії((...
Я пам'ятаю дзвінки пізнього вечора: "Юлька, не сумуй! Скільки тобі ще треба грошей до тих рацій?"
Пам'ятаю повідомлення: "маю берці для твоїх малюків 50 розміру. Прийди візьми".
Пам'ятаю бабусь, які купували собі дешевші продукти, щоб купити захисникам кращі і клали в наші волонтерські кошики.
Моя сусідка, царство їй небесне, долаючи сильний біль в руках від поліатріту в'язала хлопцям теплі шкарпетки, і в кожну вкладала записку з молитвою.....
Пам'ятаю нашу дружну роботу на кульпарі....
То хто ж украв у нас все це?
Чому ми віддали так легко те, що здобували так важко?
Та ті кандидати навіть не підозрюють про існування більшості з нас, жоден з них не вартий втрати друзів.
Я і так втратила багато друзів - їх відібрала у мене ця клята війна!
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. - ст. 5 Конституції України.
То ж, якщо ми будемо дружні, то будемо нездоланні, і нам не страшний жоден президент!
А якщо собачитимемось, вгризатимемось один в одного, то щоб сам Рузвельт воскрес і став нашим президентом - нам все одно гаплик.
ПС: ті, хто видалився з друзів і заблокував мене у Фейсбуці через інші політичні вподобання, цього не прочитають, лише, якщо хтось поширить. Я хочу, щоб вони знали: якщо, не приведи Господи, у вас виникнуть якісь проблеми, то не задумуйтесь довго - просто подзвоніть. Я докладу всіх зусиль, щоб вам допомогти!
