Я б її відніс на третє місце, після площі Ринок та проспекту Свободи щодо визначних пам'яток архітектури. Вона довгі роки носила назву Бернардинська і вже відома з 1650 року. Більшовики назвали її з 1945 року пл. Черняховського, а з 1946 року - пл. Воз'єднання і вже з 1993 року - пл. Соборна.
Тут майже всі будинки - пам'ятки архітектури. Звертає на себе увагу будинок №1. Чудовий фасад. Аптека колись називалася: "Під угорською короною". Зрештою, будинок був стилізований під угорську національну символіку.
Звичайно, що перлиною пл. Соборної є Бернардинський монастир, що відомий з 1460р. Нинішній костьл будували 30 років з 1600 і по 1630, а авторами проекту є видатні львівські архітектори - Павло Римлянин Ю, Авмврозій Прихильний та Б. Авелідес. Тут 17 вівтарів, а висота вежі складає 38 м. Він унікальний. Потужні укріплення, могутні стіни, чудовий внутрішній інтер'єр.
Костьол св. Андрія був дуже шанований поляками. Саме з цього костьолу польські і російські війська Лжедмитрія І, рушили на Москву. Тут був похований св. Ян з Дуклі, який вважався опікуном Львова. Костьол фінансували видатні магнатські роди Польщі: Одровонжі, Ю. Мнішек - батько Марини Мнішек, що недовго була російською царицею, а також Жолкевськими та Замойськими.
Поряд , на високому постаменті, колони. стояв Ян з Дуклі. Він був опікуном Львова. Похований в крипті Храму, але поляки забрали його в Польщу, з дозволу більшовиків. Поляки люблять промовчати про те, що Ян з Дуклі є лемком з лемківського містечка Дуклі. Щоб якось це згладити, на колоні була прикріплена меморіальна таблиця такого змісту: "Яну з Дуклі- захиснику Львова від орд татарських та дичі козацької". Нині це місце пусте.
Неподалік була Галицька брама і при штурмі брами та монастиря, загинуло 2 тис. козаків та полк Хмельницького- Лизогуб. Захисники відбили козаків і турків у 1672 році. В часі Холокосту під костьолом, в каналізації переховувалася велика група євреїв. Нині в монастирі історичний архів. А костьол став церквою св. Андрія, якою опікуються отці- василіяни. Саме тут, після більшовицької ночі, я сповідався в отця Антонія. І ми з дружиною Ольгою, допомагали василіянам у видавництві літератури. В архіві я десятки разів працював з документами і при допомозі директора сл. п. Ореста Мацюка, зібрав чимало копій документів для музею Митрополита Шептицького. Тут неодноразово мав зустрічі з відомими вченими сл. п. Ярославом Дашкевичем та Мироном Капралем, які допомагали мені знайти потрібну інформацію з історії Львова. Мої записи - це лише краплинка славної історії пл. Соборної та її будинків.
В цьому костьолі прийняв перше причастя майбутній Митрополит УГКЦ Андрей Шептицький. Тут, також, вінчалися його батьки.
