У Верховну Раду вирішила що мені ще не час йти. Тому прибережу свої сили на місцеві вибори на Львівщині. Туди я впевнено готова йти і вірю в свої сили.
Читаючи інформацію в соцмережах про деяких кандидатів у Верховну Раду, а саме про тих, які були волонтерами, хотілось би донести до них дуже важливу річ, яку вони, бачу, забули. Не всі, на щастя, але є такі, що забули.
А забули вони за діаспору, яка 5 років відправляє допомогу з-за кордону на них! Яку вони передають далі (АТО, сироти, пенсіонери, інваліди і т. д.).
Допомогу, яку дуже важко зібрати в чужій країні та відправити в Україну (хто в темі, мене зрозуміє, про що я зараз пишу).
І коли зараз я чую, як вони та цій допомозі будують собі кар'єру в Парламент, отримують медалі та подяки.
І ні слова про тих, простих заробітчан, дякуючи яким цю допомогу отримували та отримують.
Мене, чесно, вивертає зсередини!!!
Як швидко вони забули, хто вони були до того.
Як швидко вони продались владі.
Мені дуже шкода, що декого ні Майдан, ні війна так і нічого не навчила, на жаль.
І на завершення хотіла би ще раз нагадати таким людям, що якби діаспора не внесла свій вклад, сили та терпіння, то не було що б вам вести на Схід хлопцям та допомагати на місцях потребуючим.
Не забувайте про це!
А всім хто живе за кордоном, свідомим українцям, які допомагали та допомагають і надалі, ще раз щиро дякую.
Вибачте, якщо когось образила, але повірте, дивлячись на деяких кандидатів (волонтерів), реально накипіло.
