Політична агітація - через концерти.
Літературні фестивалі - через концерти.
Дні міста - концерти.
Дні Конституції - концерти.
Дні Незалежності - концерти.
Не країна, а заповідник меломанів.
Будь-яка подія будь-якого калібру будь-якого політика чи того, хто прагне - через концерт. Спочатку співають, з гітарами, потім, коли вже всі розігріті пивом, співом і стрибанням і замакітрені світломузикою в очі і потужними децибелами – кумир з мікрофоном після прелюдії вводить, вірніше, виводить за руку Мецената. І починає хвалити.
Часто ці всі талановиті і голосисті виводять за руку відвертих мудаків і покидьків, не завжди навіть вникаючи у особливості персон міських і обласних масштабів.
Концерт став пологовим, трампліном і ванною для політиків. Тут тебе народять, підтримають і, якщо треба, відмиють від сажі, якою ти трохи вчадів.
І от ми дійшли до моменту, коли артист з мікрофоном раптом задумався – а що, якщо я не буду нікого не виводити, а вийду сам. Вірніше залишусь стояти і не відійду скромно назад, пропускаючи вперед мецената.
І, о диво. Виявилось що концерт має подвійну корисну дію – на ньому можна заробити грошей і побудувати собі політичну кар’єру. Зловживання службовим становищем чи як там це у нас називається?
Ну нічо, скоро на великій сцені зійдуться всі до єдиного магістри мікрофону, як циркові борці раз в рік їхали у Гамбург, щоб з’ясувати хто справді найсильніший.
І влаштують нам гала-концерт.
