бартишЯ поганий патріот. Мене не цікавлять кордони і всяка державність. Я ніколи не візьму зброї і не піду в перших рядах. Бо це не сходиться з мірками моєї душі.

Я не люблю влади. Будь-якої. Бо влада - то щось вище наді мною, а я маю бути зверху. Над головою тільки небо з Богом.

Я птах у просторі, що має свій шлях. Він летить вільно та легко. І хотілося б думати, що сам по собі, але ні - без інших птахів він таки згине.

Я все віддам за людей. За тих, що летять поруч чи зі мною. Кинуся з головою у вітри, в хвилі, змочу крила та згублю себе, якщо там гинутиме інший птах.

Мабуть, якби я жила в часи голокосту, то була б розстріляна разом з тими євреями, яких сховала б в своїй хаті. А в часи голодомору нарвала би колосків, згодувала б ними наостанок дітей - своїх і чужих, і хай вже стріляють.

Це відчайдухи. Це одні емоції та оголені нерви. Це сила через слабкість чи слабкість через силу, не розібрати.

Як і після президенських виборів, сьогодні мені надто сумно. За тих же птахів і всю ту кров, що вони пролили протягом останніх років. Чим могла - помагала, хоч і не з головою. Бо ж пташенята, гніздо.

Мій дідусь має подібний характер. Він роками сидів в тюрмах за українську мову, церкву та свої переконання. Був битий-перебитий. Недавно, у свої 93, він пережив інсульт і більше не розуміє, що коється в його країні за яку стільки віддав.

Коли я думаю про це, то питаю себе навіщо? Навіщо ми тут? Чому досі не звалили до тої ж Польщі, маючи вже кілька років карти поляка?

Що тримає нас? Заради чого?

І дідька лисого, як мені навчити дітей любити свій народ, але без повторювавання того ж сценарію?

Сьогодні я заплющую очі і бачу себе десь в Нью-Йорку, в самому серці мистецького життя. Хочу поселитись десь серед митців, колекціонерів та багатіїв.

Продавати свої картини за десятки тисяч доларів і частину грошей скеровувати на благо українцям. Створити тут якийсь центр просвітницький, може долучитись до розформування інтернатів, ну щось таке добре та корисне робити.

От тоді я буду чесна сама з собою та перед дітьми: я любитиму Україну, але на відстані.