1 00cr78890eenshot 1В суботу проходила повз квітковий ряд на ринку під універмагом "Львів". Ну, важко мені повз пройти.:)І зачепилася оком за оберемок незвичайних троянд.

Ну, купила бим навіть на останні гроші. Питаю в продавчині, скільки коштують. А вона, така проста активна жінка десь мого віку, каже: гілочка 30 грн.

Вибираємо. Питає: для кого. Сміюсь: для себе коханої. Вона поклала весь оберемок. Перебрала ретельно кожну гілочку і вибрала три. Розкішні. За 30 грн.
- Правильно! Себе треба любити!

Я була в шоці. От, з тими пташками в душі і розкішними незвичними трояндами прийшла додому і живу з вдячністю і добрим здивуванням уже котрий день.

І троянди не в'януть. А стають все більш пишними і розкішними.

Учора подумала. А за кого проголосувала ця жінка? І чи стану я її ненавидіти за її вибір?

Щоранку, коли йду на роботу, Тролейбусною гуляє немолода пані. З дивного - маленького песика на поводку несе на руках, а поряд гордо прогулюються три розкішних киці.

От, такою компанією вони виходять щодня на ранковий моціон. Божественно.:)
За кого вона проголосувала в неділю?

Ви розумієте про що я? Українська політика стала ядом, який отруює і рве на частини народ. Непримиримо. Неприпустимо. Щось не так. Що?

Люди різні: бувають безумовно добрі і щедрі, доброзичливі і турботливі, такі, що з ними навіть дихаєш в одному напрямку. І раптом через чужих дядь, ми стаємо ворогами.

Дядь, які своєю захланністю зводять нанівець пожертви, кров романтиків, які загинули за те, щоб ми жили гідно. Ми нівечимо людську доброту і взаємопідтримку.

А у нас, насправді, є лише дві партії: народ України і політичні партії українських і російських олігархів.

Ми не повинні ненавидіти одне одного через те, що вони чубляться через шанс нас грабувати.
Гарного дня.

загрузка...