Ранок 31 липня 2018 року для мене почався з того, що я прокинувся приблизно о цій годині від нетривалого сну (прилетів до Києва близько 5 ранку) через те, що месенджер в телефоні наполегливо вимагав моєї уваги.
Відкривши його, я прочитав в чаті повідомлення Каті про те, що її чимось облили і побачив зроблене нею селфі одразу після нападу. Дивлячись на це фото я навіть близько не міг уявити того, що побачу ввечері в херсонській лікарні.
За короткий час ми з друзями дізналися, що Катю облили кислотою. Вже в обід я виїхав до Херсону з штучною шкірою, яку треба було доставити туди якнайшвидше.
Коли ввечері я потрапив до палати, де перебувала Катя, то побачив її усю в бинтах. Ми переговорили, але тоді ні я, ні вона не розуміли наскільки жахливими були завдані їй ушкодження. Запам’ятався черговий лікар, який, після того, як я вийшов від Каті, запросив мене в ординаторську і сказав: «Я не знаю, хто ви такий, але прошу вас - не чекайте жодних рішень консиліумів зранку. Вже вирішуйте питання з транспортуванням пацієнтки до Києва. Тут немає ні можливостей, ні фахівців, які б могли справитися з такими опіками».
Ще в пам'яті виринає обличчя батька Каті - пана Віктора. Я бачив як йому невимовно боляче. Але не міг знайти потрібних слів, щоб якось його розрадити. І зараз не можу. Читаю його пости в Фейсбуці - і розумію, що й сьогодні його горю від втрати доньки немає межі.
31 липня 2018 року - важкий день. Хоч після нього були і набагато важчі. Це дні відвідин Каті в лікарні, день її смерті і похорону. А ще пости її батька в Fb.
Я дуже дякую всім друзям Каті, спільним і тим, яких не знав ніколи до цієї трагедії, за те, що об’єдналися в ініціативу Хто замовив Катю Гандзюк? і не дали злити справу про її вбивство. Я також дякую тим правоохоронцям, які робили все від них залежне для встановлення істини у справі. Вони були і є. Чого, на жаль, не можна сказати про їхнє найвище керівництво. А ще мені щиро шкода людей, які запитували, скільки ще на моїй аватарці в Fb висітиме «Хто замовив Катю Гандзюк?». Адже воно так муляє «впливовим» людям...
Я також переконаний, що заслужена кара спіткає не лише кожного, хто спричинився до цього страшного злочину, а й тих посадовців, які саботували його розслідування або вдавали, що нічого не сталося. Впевнений, що ця відповідальність буде не лише політична чи кримінальна.
Дякую Тобі, Катерина Гандзюк за те, що Ти була і є в моєму житті. Мені важко уявити з ким ще я б міг робити такі милі, веселі і інколи абсурдні вчинки. Як, наприклад, вечірня прогулянка по дахах Майдану після дощу, куди ми вилізли через вікно в даху мансарди
