66831209 2536554949690626 4987619747022503936 oПоки ви, "нехристі", вповзаєте в робочий тиждень понеділком, безтурботний я вирішив сходити до церкви. Бо ж Спаса!:)

Виштрамувався елєгансько, напарфумився. Зайшов чемно до найближчої від дому. Перехрестився. Став скромно справа на чоловічій половині ззаду і молюся... Бесіду з Творцем перебиває доволі гучна розмова: "то за упокій, а то за здоров'я... Сімдесят, сто п'ятдесят"... І йде подальша лічба...

Обертаюсь. Ззаду мене сидить чи то вахтьор, чи то паламар в імпровізованій каптьорці. Сидить за прилавком з коробкою для грошей, іконками та свічками замість ключів і перепусток. До нього вже вишикувалась черга. Десь з п'ятеро. У всіх в руках карточки з іменами.

Вахтьоропаламар приймає списки і акуратно, як хрестоматійний бухгалтер (бракує хіба нарукавників), сортує імена в два стовбчики. "Нє-нє, фамілій не промовляєм, імен достатньо". Михайло, Оксана, Оксана, Ігор, Володимир, Михайло, Семен..."Бог і так бачить за кого то, не переживайте"...

Священник якраз читає уривок Євангелія від Івана: "...Коли він зайшов у храм, то побачив великий безлад: там продавали волів, овець і голубів, а за столами сиділи міняльники грошей. Дзвін монет та мукання корів, бекання овець, гомін людей, суперечки за ціни, — все це нагадувало не храм, а базар. Побачивши це, Ісус зробив собі з мотузок бич і прогнав з храму усіх торговців та їхню худобу, поперекидав столи міняльникам та порозсипав їхні гроші"...

За спиною знову рух: "Прошу пана, тепер ви...шо то має бути?" І далі по колу йде механічна чеканка: "п'ятдесят, сто двайдцять, двісті сімдесят"...

69157587 1201797393356145 5028417838935703552 n