Сьогодні президент Зеленський доручив ухвалити закон про скасування мораторію на продаж землі до 1 грудня 2019 року. У чому ризики?
Всі ми пам’ятаємо, як у 1992-1993 роках Україна пережила приватизацію 70% державного майна. Через не вчасно прийняті закони, не розроблені належним чином механізми, певний ланцюжок дій Уряду нас банально пограбували. Відтоді у нас з’явилися олігархи, а наш державний устрій по факту є нічим іншим як олігархатом чи то олігархічним капіталізмом.
Тоді у нас вкрали більшість промислової власності, яка почала приносити дивіденди не всім нам, а обраному колу людей. Останні кілька років чи не кожна влада час від часу поновлює спроби забрати наш наступний найбільший ресурс - сільськогосподарські землі. Майже впевнена, що під зовнішнім тиском у тому числі.
У чому цінність такого ресурсу як земля?
Пригадуєте глобальну фінансову кризу 2007-2008 років Тоді світові ціни на продовольство злетіли вгору, і це стало великою бідою для бідних країн, що залежать від імпорту базових продуктів харчування. Українці ж, щасливі власники родючих ґрунтів (більше 70% нашої території), не відчули такого лиха.
ООН щорічно публікує доповідь про продовольчу кризу і динаміку Глобального індексу голоду. Піковий індекс голоду припав на 2008 рік. Потім він почав знижуватися. А в 2015 році знову почав зростати. Останні дані: кількість людей у світі, які щодня страждають від голоду, становить більше 821 млн.
Щороку продукти харчування виростають в ціні. Я читала дослідження, що на 3-4%. Тобто родючі землі, поле у розпорядженні селянина - це стратегічний ресурс. Наявність грошей не є гарантією продовольчої безпеки. Єдиною твердою гарантією є наявність родючої землі і контроль над її використанням. Гроші та нанотехнології їсти не можна…
Останні роки уряди багатьох заможних країн, де є дефіцит родючої землі, постворювали так звані державні фонди добробуту. Такий фонд є, наприклад, у Норвегії. Ці фонди добре фінансуються і займаються, назвемо так, «лагідною експансією» чужих родючих земель. Вони розвивають власну систему землеволодіння та землекористування у країнах третього світу всіма можливими легальними методами, зокрема через інвестування, лобіювання законів тощо.
У тих бідних країнах, де є велика кількість родючої землі, але вона перебуває під контролем іноземних корпорацій та фондів, не рідко спостерігається гостра продовольча криза. Бо інвестори відправляють продукцію на експорт за світовими цінами, які не по кишені бідному місцевому населенню. Це відбувається, наприклад, у Мадагаскарі та Судані.
Що може бути після зняття мораторію на українську землю зараз?
У сьогоднішніх умовах не правової держави і корупційності судів;
тотальної бідності та неосвіченості селян;
недоступності для них кредитів на ведення фермерської діяльності;
відсутності державного банку землі;
відсутності інформації про кількість гектарів у вільному обігу?
Неосвічених селян обдурять і землі скуплять, наприклад, уже згадані вище іноземні корпорації добробуту. Кожне поле за селом уже належатиме комусь, продукти харчування дорожчатимуть, оплата праці селянина зменшиться, маленькі фермерства зникнуть.
На фото: картина художника Богдана Певного «Земля»
