Якщо б українцям віддати теперішню Німеччину, а німцям теперішню Україну, цікаво через скільки часу Німеччині настане п**ц?
До чого це я? А ні до чого, просто так, навіяно десятиріччями поїздок по Україні та роками живого спілкування з українцями. Цієї осені виповнюється понад тридцять років, як в суспільно-політичному житті. Перші мітинги, підняття перших прапорів, перші махачі ще з ОМОНом, агітпоїздки Україною, Революції на Граніті, Помаранчева, Гідності, мовному Майдані... Сотні тисяч кілометрів, тисячі зустрічей, мільярди слів, купа власного бабла, часу та нервів, щоб достукатись до серця, розуму, логіки українця і...? А у відповідь завжди одне й те саме - йди на йух. А ти їм - ні, ні, ви не так зрозуміли, ми можемо жити краще, ніж німці, французи та брити разом взяті, а вони тобі - йди на йух двічі...
Жодного песимізму, просто розуміння з ким маєш справу, щоб втілити власну мрію: збудувати найсильнішу та найзаможнішу державу.
Вічна стихія - українець.
