1 0 72189070 2465456136840723 5654236020397309952 nНа фото Галина Богданівна. У минулому вчитель з української мови та літератури у вечірній школі. І хоч у це важко повірити, але жінка ще й досі дивує ідеальною культурою мовлення. Із хитрим прищуром, вона мені розповідала, як допомагала своїм учням з математикою: розв'язувала за них на іспиті складні завдання. Та й німецьку Галина знає нівроку.

Сьогодні ця бідолашна прокинулася в лікарні. Як там опинилась, вона зовсім не пам'ятає. Пацієнти сприйняли її, як звичайну п'яничку, але пожаліли: віддали свої речі: хто що міг, скинулися грішми їй на маршрутку. І пенсіонерка поїхала до себе до дому.
Хоча ні. Даху над головою у неї немає. Будинок, в якому її прихистила краща подруга сьогодні о 5 ранку згорів... Як це сталося Галина й гадки не має. Каже: подруга Дарина інвалід - повністю паралізована, тож вона за нею доглядала. Звісно й випивали разом .
На згарище жінка повернулася саме у той час, коли ми знімали сюжет про пожежу. Очі розгублені, руки тремтять, поглядом шукає на підлозі, що вціліло. А тут, як грім посеред чистого неба: сусідка вибігає та кричить з порога:
- Галю, Галю! Та як так сталось?! Твоє ліжко горіло, а Дарка померла!
От сидить тепер Галина Богданівна, і не розуміє: як так сталось...
Пенсіонерка розповідає: ще кілька десятків років тому продала свою дачу та квартиру, аби дати сину гроші на бізнес, а його вбили. Відтоді й п'є. Дарка прихистила її у березні, і разом вони мріяли зібрати гроші, аби віддати борг комунальникам. Бо жити без газу і світла не могли. Сусіди говорять: Галя роботяща, бралася за будь-яку роботу. А тієї ночі колола горіхи та й не помітила, як заспала. Свічка так і залишилась горіти... От і вийшло, що подругу зі світу звела і будинок спалила...
Сидить тепер Галина на згарищі та спогадами ділиться. А час від часу, загляне прямо у вічі та спитає: Де ж тепер зиму прожити?

загрузка...