1 0 1 07085 341reenshot 1Мир, любов, злагода були і залишуться вічними чеснотами, які будуть завжди актуальними для будь якого суспільства. Для українського народу на даний час вони мають особливе значення, оскільки Україна знаходиться у стані війни з нашим майже відвічним ворогом Росією. При такій ситуації довгоочікуваний мир, любов і злагода вже давно перестали бути тільки чеснотами, вони переростають у національну мрію. І в цьому немає нічого поганого.

Але, якщо не розуміти самої суті цих чеснот і яким трудом вони даються, то можна дуже легко і швидко зійти на манівці. Бо кожна чеснота, особливо мир і злагода, в устах багатьох тиранів і їхніх режимів була ласою приманкою для мас, немовби рекламою, на яку легко велися цілі народи. Далеко непотрібно шукати. Вистачає згадає гасла, під якими приходили до влади більшовики і як вони потім реалізовувалися на практиці.

Коли хтось колись пробував зглибити зміст спокус Христа у пустелі, той неодмінно приглядався постаті самого диявола, якого Біблія називає ще Сатаною або ж Люцифером. Коли ж мова про термін Диявол, яким окреслюють злого духа, упавшого ангела, то він означає ніщо інше, як того, який ділить. Досить наївно більшість бачить у ньому рогатого і хвостатого дідька, який бігає з вилами і підкидає дров під казан, у якому жаряться грішники.

Він є інтелігентним духом, суть якого полягає в тому, щоби збити людини з дороги спасіння. А тому стародавні іконописці, зображаючи його на іконах, показують його зодягненого у монашу одіж та з чотками в руках. Його ж справжню диявольську природу виявляють на іконах хиба що кігті, які мають нелюдський і неприродний характер.
Хто запитає, а до чого я проваджу? А проваджу до того, що під сучасну пору історії нашого народу мир, злагода і примирення можуть стати величезною пасткою, ярмом, у яким потрапивши, ми ще довго будемо вибиратися.

Коли Христос говорить про примирення між людьми, про прощення, то він завжди наголошує на потребі покаяння. Саме покаяння є фундаментальним у процесі примирення. Воно передбачає переглянути власну поведінку у світлі правди. Цією правдою для християн є сам Христос Спаситель і Його наука. Так ось, людина, яка провинилася, повинна попросити пробачення, а та, яка зазнала кривди, повинна пробачити.

Окрім цього, прохання про пробачення закладає виправлення кривди, оскільки цього вимагає справедливість. Виправлення кривди має дуже важливе значення, тому що воно є виявом того, що прохання про прощення не є тільки порожніми словами, але за якими стоїть дійсно намір стати на дорогу виправлення. Так ось, якщо усіх цих компонентів немає, усі розмови про примирення і прощення є диявольською справою і не мають нічого спільного з Христовим закликом.

У час війни України з Росією, особливо у час останніх виборів, звідусіль звідки не візьмись, до різних куточків нашої Батьківщини порозліталися яструби «миру». І вони, як виглядає, зробили свою темну справу, підмінивши поняття самого миру. Їхні пропозиції – це ніщо інше, як пропозиція змиритися зі злом, назвавши його добром. Причому зло пропонують вони згодом назвати великим досягненням.

Якщо Український Народ вчасно не розрізнить цієї пастки, то обіцяний мир може стати для нього довголітнім ярмом.
Вчора всю країну приголомшив виступ 95 кварталу, у якому було висміяно нещодавно справді трагічну сторінку у житті колишньої глави НБУ Валерії Гонтарєвої, коли у неї спалили будинок. Але найбільше вразив той факт, що у цій трагікомедії взяв участь національний хор імені Верьовки, який до вчорашнього дня вважався носієм усього української культури. Та вчорашня його участь у шоу олігарха Ігоря Коломойського цілковито знівелювало все це. Але, не про це зараз хочу вести мову.

У спокійній атмосфері роздумуючи над усім, що вчора сталося, мені прийшла у голову думка, що нам нав’язують мир різними і дуже підступними методами. І один з них базується на доброму розумінні історичної природи українця. А вона полягає у тому, що в усіх своїх бідах українець звик звинувачувати сусіда. Ніщо так не єднає двох непримиримих українців, як спільний ворог.

У мене складається враження, що на нас експериментують формулу «примирення» з Росією, яка є явним ворогом. Цю формулу видумала сама Росія і почала реалізовувати її вже кілька років тому. Вона знайшла спільного ворога для українців і Росії – українську (наголошує саме українську за духом) владу. Саме ця формула забезпечила успіх на виборах Володимиру Зеленському.

А це є дуже підступний шлях, який відкриває дорогу вічній війні в Україні. Бо вчора був ворог Петро Порошенко, а завтра ворогом українців стане Володимир Зеленський, а післязавтра хтось черговий. І доки Український Народ на зрозуміє це і не побудує систему своїх духовних, культурних, а навіть економічних цінностей, а не показової реклами, змін очікувати годі.

А на разі так виглядає, що Український Народ просто живе без цінностей і в цьому його головна біда і проблема. Єдиною цінністю, яку він сповідує є гроші і матеріальні блага. Задля цих «високих» цінностей українець готовий пожертвувати усім і податися у далекі незвідані простори вселенної.

На превеликий жаль, усі уряди часів незалежності не спромоглися змінити економічної системи, яка б працювала на високі ідеали людства, а не на приватні кишені олігархів. Ця система є руйнівною не тільки з точки зору економічної, але і духовно-культурної, бо вона сформувала новий образ українця – вічного жебрака, якому постійно чогось бракує до щастя.

І ця система була продумана самою владою! Бо для того, щоби зберегтися при владі, потрібно було тільки час від часу щось подати жебракові, а потім постійно пригадувати при це. І бідний українець-жебрак тішився з того, що мав, кажучи про себе, що «могли й того не дати». В результаті між владою і народом сформувалися відносини недовіри і обману. Влада намагалася обманути народ, народ – владу. А зараз, після двох майданів і в час війни з Росією, коли ллється кров, частина Українського Народу хоче змінити систему.

Але і тут система вирішила, може востаннє, стати хамелеоном. В реальності вона не могла цього зробити. А тому протягом кількох років творила образ ідеального президента. А потім, коли люди проголосували за неіснуючу ідилію, вона проголосила, що цією ідилією є саме вона. Чисто як у «Лис Микита» Івана Франка.

Та найбільш небезпечним зараз є те, що теперішня влада є наскрізь олігархічна і вчорашній виступ 95 кварталу виразно це продемонстрував. Кожне бажання олігарха може бути сповнене. Якщо не за гроші, тоді за великі гроші. І якщо ми вчасно не опам’ятаємо, наслідки будуть плачевними. А не хотілося б цього, тому прошу Бога за мій Народ, щоб він вчасно прозрів.

загрузка...