universitet auditoriya lektsiya studentiЇхала в поїзді з однією викладачкою. Дамі років 30-35, тобто викладацький стаж уже більш-менш є, предмет, який вона викладає студентам я чогось і не спитала. Та це і неважливо.

Дама довго розповідала про своє розчарування в професії викладача і про те, що студенти не соромлячись говорять їй в очі, що ніфіга вони вчити не будуть, а просто здадуть енну суму старості і вона все порішає.

- Лінива у нас молодь тупа і нахабна, - сказала дама, - от для чого я вчилась 5 років у ВУЗі, щоб таке почути, їм нічого не треба, вони нічого не вчать, заняття пропускають і т.д.

Добалакалась до того, що студенти винні в її розчаруванні і вона вже однією ногою в лютій ненависті.

Мене канєшно від тих балачок трішки вибісило і не тому, що ми всі колись були учнями чи студентами, а вибісило мене те, що власне завжди вибішує - це коли люди, як зашорені коні бачать тільки вершок айсбергу.

Бо корінь проблеми не в студентах, корінь проблеми в деканаті який бере, але викладацька дама цього всього не бачить, для неї ледачий студент винен і аж ніяк не деканат, який розвів оце все бляцтво і не ректор, який про це бляцтво знає.

Викладачка розчарувалась, бо її очікування не співпали з реальністю. Звісно легше викладати, коли на тебе дивиться сотня очей, в яких майорить інтелект, але ніхто їй обіцяв, що буде легко і що її світлий викладацький образ не зазнає втручання ідіотів, вона сама собі це придумала і ідеалізувала професію.

Основна функція викладача це навчати, а вже хто хоче, той навчиться, а хто ні так бовдуром і вийде, це не її печаль, але ні, вона з головою занурилась в те, що студент нахабний і ледачий.

А хто робить студента, хіба не навчальний заклад? Який зараз нажаль трансформувався в звичайний магазин, який торгує папірцями і вдає, що несе студентам зерно знань.

Та і в якості того зерна ще треба попорпатись, бо згадую випадок, коли один не дуже сумлінний студент отримав на програмуванні 2, студент повторюю не дуже сумлінний, засранєц і разгільдяй, але в програмуванні грібся десь на рівні якщо не бог, то десь біля, бо цікавився всім свіжаком і читав всі новинки, які тільки з"являлись. А викладач застряг на рівні калькулятора, подивився рішення задач на Джаваскріпт, який він вперше тоді побачив і з переляку вліпив два. Прийшлось шукати компетентних товаришів, щоб відкрили калькулкулятору світ Джаваскріпт і порекомендували лагідно виправити 2 на 5, щоб не роздмухувати скандал навколо його тупості та ще щоб не закрисилось.

А що ж викладацька дама?

Та нічо, прийшлось їй трішки змістити акценти, що йшла вона в професію не для когось, а для себе.
Вона ображено зжала губи в курячу жопку і мовчала всю дорогу.

А ящетаю, - роби що робиш і отримуй задоволення, не отримуєш - нєфік скиглити, міняй всьо, професію, квартиру, чоловіка... Бо як ще глибше покопирсатись, то й чоловіка там нема, а винні тупі і ліниві студенти, отаке життя.

Джерело

загрузка...