Зараз все розкажу. Цей рузкій мір дістав мене навіть у Швейцарії. Один день, а стільки вражень.
Йду я собі по Люцерну, нікого не чіпаю, підходить до мене один швейцарець і в лоб питає: "Ти з Польщі чи з Росії", я така "ум...ем..а що?" - "Ну просто ти виглядаєш, як з Польщі чи з Росії!" Ну дякую, чувак, в тебе там по середині одна країна випала. Ну, як вияснилося, він просто хотів до мене підкатити, але почав з неправильних питань.
В той самий день, ввечері, в Цюриху я на різдвяному ярмарку, нічого не віщує біди, я пробуй шоколад:
- Ist das Milchchocolade?
- Гаварі па рузкі! - о типова баба-хабалка десь з під Ростова, ні тобі Добрий день, ні на Ви!
Я офігіла, я вам чесно кажу.
- Ну у тібя акцент, гаварі уже па рузкі. А от це реально образливо, всі, всі плутають мій акцент з російським. Навіть Раффаела раз каже: ну в тебе такий російський акцент...ну чи український, український (Таня не заводься).
А загалом, з позитивного, їх тут мало чути, бо для них задорого, тому можна їхати в Швейцарію відпочивати.
.
І от тільки що побачила, що у ФБ існує група "Защіті рузкій язик на Украинє" чи якось так, не жаліючи своє психічне здоров'я, я пішла читати дописи і коментарі. Ну з таким самим успіхом можна послухати записи хворих на шизофренію, там є все: і обожнювання Лукашенка з його "двома" державними мовами, все я не можу то перераховувати. І їх там 55 тис. Жесть .
Всередині країни - жесть, за межами країни - ти в 99% росіянка. Де жити? Що робити? Як не зійти з розуму?
